Привіт, красуні й красунчики!

Ну що, вже пройшли майстер-клас з того, як зіпсувати перевиховати мамусиних синочків? Як, й досі ні?! Тоді бігом до гуру цієї нелегкої справи - Віолетти! Тим паче, що сьогодні знижка!!!

"Перевиховання мамусиного синочка"

Макс швидко зібрав зошити у рюкзак й закинув його на плече. Пари у них вже закінчилися, але весь вільний час він збирався провести в бібліотеці - викладач саме порадив підручник з його теми. Та й мама сьогодні затримувалася на роботі, але дуже просила дочекатися її.

- Максиме? - окликнув раптом його хтось. Голос був незнайомий, то ж хлопець почав здивовано озиратися.

«Твою ж дивізію!» - тільки й встиг він подумати, помітивши, як до нього наближається дівчина. Та сама, з рожевим волоссям, купою татуювань і комплексом Електри, як вважала мама. - «Вона ж не могла чути все те, про що ми говорили в машині?» - раптом стало ніяково від того, що його могли спіймати на такому. Хоча, по суті, він просто мовчав під час монологу Жанни Олексіївни.

- Ми знайомі? - уважніше поглянув на незнайомку й уточнив він.

- Не думаю, хоча і вчимося на одному факультеті. Я Віолетта. Можна просто Віола, - вона рішуче простягнула йому руку. Це було дивно - зазвичай дівчата поводилися не так настирно, та й ніколи так відкрито не дивилися на нього. Для них було звичніше використовувати всі ці жіночі штучки типу погляду з-під вій, кокетливих поплескувань або невинно опущених очей.

- Максим, - потис він її руку, а після схаменувся: - Хоча ти, напевно, вже знаєш це. Отже, чим зобов'язаний? - Так, збіг його здивував, але, серйозно, не стала б вона бігати за ним, тільки щоб висловити, що негарно обговорювати когось. То ж Макс одразу відкинув цю ідею.

- Мені тут пташка наспівала, що ти нашому Деспотові іспит з першого разу склав. Це так?

- Кому? - не відразу зрозумів хлопець, після чого дівчина закотила очі.

- Астахову. Який Михайло Сергійович. Було таке?

- Так, але давно, - він зовсім не розумів, до чого вона говорить про це.

- Це, власне, і не важливо. Головне, що було, - засяяла нова знайома і тут же підхопила його за руку. - Отже, тоді приступимо до найголовнішого - мені потрібна твоя допомога.

- Що ти маєш на увазі?

- Кажу - мені треба скласти Астахову іспит, і крім тебе навряд чи хтось зможе мені допомогти. Ну то що, візьмешся? - прямо запитала Віола.

- Ні, - без роздумів відповів хлопець. Не вистачало ще займатися продажем курсових або відповідей на іспити. Тим паче, що з Деспотом це не пройде. Так, він чудово знав прізвисько грізного препода, але ніколи не використовував його, вважаючи дурним, ось і забув.

- Чому? - схоже, вона була щиро здивована.

- Тому що я таким не займаюся, - обговорювати далі цю тему не було сенсу, тому він зібрався йти.

- Але ж ти ще навіть не вислухав мене! - помітивши його маневр, дівчина знову встала перед ним. - Я можу і заплатити скільки скажеш, - наполягала.

- Ти, дивися, тільки Астахову таке не ляпни, - нахилився до неї Макс. - І, повторюю - я таким не займаюся. Твоя пропозиція мене не цікавить, навіть якщо ти мені заплатиш, - він знову відвернувся, але дівчина вкотре перегородила дорогу.

- Добре, що ти хочеш за це? - вона нахмурила лоба й смішно стиснула губи, бажаючи не впустити свій шанс.

Так, дівчина була симпатична, і точно знала про це. З акуратною підтягнутою фігуркою, пишною копицею волосся отруйного рожевого кольору і сіро-блакитними очима. Напевно, їй багато чого сходило з рук за таку лялькову зовнішність. Ну так, йому не вірилося в те, що така могла по-справжньому вчитися на його факультеті. Тим паче комп'ютерні коди - не найлегша тема. Принаймні жодна з його знайомих не могла і двох слів зв'язати або навіть просто послухати його, не починаючи відверто нудьгувати. Ще раз окинувши її уважним поглядом, хлопець посміхнувся:

- Явно не те, що ти можеш запропонувати, - скориставшись тим, що дівчина заціпеніла від його слів, Макс розвернувся і побрів до сходів. Зрозумівши, про що він подумав, дівчина буквально вибухнула і кинулася слідом за ним. До речі, не відстаючи ні на крок.

- Дурень! Я не про це! - обурилася. - Мені дійсно потрібна твоя допомога, але часу на вмовляння немає, то ж...

- А вмовляти й не треба, - він різко зупинився. - Мені не цікава твоя пропозиція, тому не варто витрачати свій і мій час. Пошукай когось іншого. Ну, або подумай, що б могло мене зацікавити, - остання фраза була явною провокацією, адже він і сам не знав, чим вона може його спокусити. І ні, мова не про інтим.

Судячи з того, що дівчина не стала далі гнатися за ним, вона прийняла правильне рішення.