Кінець оповідання+анонс

Друге оповідання збірки "Світ Ельзара" завершено. 

Воно розповість історію паладинки під ніком Калішта. Для підвищення рівня професії їй потрібно десять небесних квіток, що знаходяться на летючому острові Лейнес. Завдання виявляється груповим і для його виконання вона об'єднується з чаклуном Арґусом та щось йде на по плану.. Попереду їх чекають польоти, небезпечні монстри та складні битви. А почитати цю історію ви можете за посиланням

трохи цитат 

Калішта невпевнено натиснула кнопку «так» і під боковою панеллю здоров’я з’явилася нова лінія, яка належала Арґусу. Його ім’я перефарбувалось у синій, ставши автентичним доповненням до зовнішнього вигляду чаклуна. І як тільки система завантажила всі показники групи, він закрокував до порталу.

Дівчина не відставала й вже через мить їх обох прийняло синє сяйво переходу. Проте наперекір її очікуванням, ніякого екрана завантаження за цим не сталося. Зазвичай перед очима поставала чорнота чи красивий арт, але нічого так і не відбулось. Сяйво залишилось позаду, а попереду, всього за крок від них, зіяла глибоченна прірва, устелена килимом із пишної зелені та квітів.

Вона вже хотіла щось сказати, точніше запитати, але не встигла, оскільки здригнулась від раптового рокоту, що пролунав десь знизу. Він звучав як ревіння верблюда, але набагато глибше, з дуже різким резонансом. Воно ніби сповіщало, що до них наближається хтось величезний і, певне, дуже небезпечний.

І ще трохи)

Поодинокі дерева скінчились широкою галявиною-ареною, яка була усіяна небесно-голубими квітами. Посеред неї, проти кремезного велетня, боролась група гравців. Удар на собі тримав лицар у сірих обладунках й щитом на всю довжину тіла. Позаду нього відстрілювався лучник та чаклун у червоному, в руках у якого був посох з вогняним кристалом. Ще один чаклун безупинно накладав негативні ефекти на велетня та інколи наносив удари блискавкою. А між ними стояв монах, який не давав померти членам своєї групи.

Система повідомила Калішті, що трава, в якій вони ховаються, достатньо висока й рівень їхньої непомітності майже максимальний. Прочитавши повідомлення, вона полегшено зітхнула й знову перевела погляд на бій.

– Лікар у них все-таки є, – сумно констатував Арґус.

– І що будемо робити? – занепокоєно спитала дівчина. – Може, якщо ми їм допоможемо, то вони поділяться частиною квітів?

– Гравці не люблять ділитися. Принаймні я б не став. Бо тоді мені ж дістанеться менше.

– Так і що тоді будемо робити? – повторила своє питання Калішта.

– Будемо хитрувати, – рішуче сказав Арґус.

Тепер про анонси :-). Якщо підпишетесь на  автора та додасте Світ Ельзара у бібліотеку, то:

По-перше, не пропустите візуал до оповідання "небесна квітка" 
По-друге: не пропустите наступне оповідання "Алхімік по виклику"