Крила рудого Янгола — знижка!!!

                                                   Вітання, мої любі!

       Сьогодні діє знижка 14% на Історію Анастасії-Валерії та Андрія.

Перше кохання, розлука, зустріч через роки.                                           

                                               Анотація.

Черговий викидень. Зрада чоловіка, його погрози викинути Анастасію зі свого життя, та позбавити роботи... Ці події вибили жінку зі звичної колії. Добре, що поруч залишилася запальна подруга, що не дасть розкиснути, та і тьотя підтримує.

Все частіше подумки жінка повертається у юність, до свого першого кохання. Здається вона й досі кохає свого Андрія.

Андрій надто злякався за доньку, яка ледь не загинула у ДТП. Чоловік не може збагнути, того, що Діану і його людей врятувала дівчина. У рятівниці доньки, впізнає своє перше кохання, але жінку звуть Валерія, а не Анастасія. Чоловік все більше відчуває, що Валерія — це і є його Анастасія, тому вирішує залишити жінку поруч...

                            (Картинка клікабельна)

                                                Уривок.

Андрій сидів за кермом з опущеним склом на дверцятах. Його роздуми розбило бурчання двох літніх жінок. Однієї пишнотілої, іншої худорлявої. Він знав їх, — це тітка Зіна з тіткою Зоєю. Ще ті штучки в молодості, а зараз ось місцевий Google.

— Ось це, осьо, бачила?!! Вчора вночі, ту руду байкери привезли, а нині дивись, знов той на бобику приїхав.

Андрій посміхнувся вслухаючись у бубоніння бабусь.

— Ото живе. — Знову кинула невдоволено пишнотіла тьотя Зоя.

— Авжеж! — Погодилася худорлява тітка Зіна. — А потім плачуть, що їх чоловіки кидають. Самі ж не промах.

— А бачила... — Продовжила тьотя Зоя, та враз замовкла, адже двері під’їзду відчинилися. З них вийшла руденька.

Йшла впевнено легкою ходою. Андрій замилувався. Красиво вкладена зачіска, робила її іще милішою. Жінка одягнена у білосніжну сукню з закритою зоною декольте, з довгими рукавами. Біле мереживо їй личило. Під мереживом знаходилась біла тканина, яка слугувала основою сукні.

Особливої зваби Анастасії надавали білі чоботи на платформі спереду, і тонкій шпильці позаду. В одній руці жінка тримала клатч в тон сукні. Андрій не міг відірвати очей. — Вона янгол! Лише коли вона підійшла ближче, він таки вийшов з авто, привітавшись, впевненої ходою подався відчиняти їй дверцята пасажира.

Анастасія шалено хвилювалася галантність шефа зводила з розуму. Якби хтось не знав їх, то точно подумав би, що вони коханці.

— Бачила, бачила..? Як пішла?!! Наче сама королева.

— А нагла яка?!! Посміхається, та ще й вітається... — Бубоніли бабусі.

Андрій посміхнувся, сідаючи в авто. Жінки однозначно заздрили юності та красі його підлеглої.

— Ви за швидко прийшли, — жартував шеф запускаючи двигун автомобіля.

Анастасія повним нерозуміння поглядом глянула на шефа, який виглядав надто галантно. В темно-синьому діловому костюмі з краваткою та в білосніжній сорочці.

Андрій зрушивши з місця пояснив.

— Доки вас не було, я мав можливість послухати, деякі пікантні дрібнички з вашого особистого життя. — Посмішка вигравала на обличчі чоловіка.

Анастасія напружилася, зрозуміла про, що говорить шеф.

— Місцева, Вікіпедія, донесла?!!

— Не зовсім донесла, — не погодився шеф. — Так обговорювала ваше особисте життя на порядку денному.

Руденька зітхнула й додала.

— Повірте мені, що в них, як і в нашої верховної ради, діло далі слів не піде, і толку не буде. Хіба, що нерви попсують.

— Я з вами згоден, але я, не дослухав. — Не погоджувався шеф.

— Це на краще, — посміхнулась Анастасія.

— І, що ж це за байкери були? — Перемикаючи швидкість поцікавився Бойко.

— Так один товариш. — Вдавши безтурботність, обманула Анастасія. Вона не розуміла чому, але їй хотілося це сказати. Мабуть, щоб подратувати шефа. Але чи йому не байдуже?

— Це, мабуть, той самий, що перевозив вас у лікарню? — Напружено поцікавився Бойко. Йому це все чомусь не подобалось.

— Ні, тоді це був коханий моєї подруги. А вчора... — Вона замовкла і холодно запитала. — Втім, яке це має значення?

Бойко дратувався, «— Яке це має значення???» Ця фраза зачепила його, й шалено бісила, але він змушений поки змиритися. Її особисте життя — це її особисте, воно його не обходить, якби це прикро не було.

 Анастасія помітила як змінився шеф після останньої її фрази. Вирішила дещо змінити атмосферу, запитавши.

— Як почувається Діанка?

— Вона не втішилася, дізнавшись, що ви можливо сьогодні не приїдете. — Підтримав розмову Андрій, придушуючи у собі бурю, надмірних, негативних емоцій та легких ревнощів.

 Анастасія зітхнула, їй шкода Діану та нічого не вдієш. Вона мусить все вирішити зі своїм минулим сімейним життям. В яке дороги уже назад немає.

— Я думаю, що це не затягнеться надовго.

— Розлучення, тобто, сам процес, може тривати надто довго. Враховуючи впливовість вашого чоловіка, таке може бути.

— Не лякайте, — закликала Анастасія.

— Я зовсім не хотів вас налякати, Валеріє, але будьте готові до цього.

— Я не хочу, щоб це тривало довго. — Протестувала руденька.

Шеф хмикнув, на мить відірвавшись від дороги, впевнено глянув на руденьку.

— Потрібна буде допомога, звертайтеся. — Добродушно запропонував Бойко.

— Дякую, Андрію Євгеновичу.

Далі мова знову повернулася до Діани, закінчилась розмова, коли під'їхали під будівлю, в якій мало відбутися судове засідання.

                                Крила рудого Янгола

                               Приємного читання.