Ви помічали, наскільки важко бути автором у наші часи? Якщо раніше було достатньо написати оповідь і носити її по видавництвам, то зараз...Автор має мати що найменше скіл бога. Для того, щоб чогось досягти, він має:
1. Писати великі твори і серії книг.
Так, саме великі, бо раніше був попит на новели, які друкувались в газетах. Зараз без книги на 300.000 знаків тобі немає чого робити у платному світі. І це не лише про Букнет. Це загальна тенденція.
2. Має добре заробляти гроші в реальності.
Бо на одні продажі з книг не проживеш. До них ще дожити треба.
3. Має сам бути гарним редактором.
Тобто знати як краще написати, грамотно оформити, забрати всі косяки. На платного редактора треба знову ж таки гроші, а це пункт 2.
4. Має дружити з графічними редакторами, типу Канва, Піксарт.
Бо без реками нікуди. І обкладинку треба теж гарну. А чужі кавери платні (п.2) і не факт що зроблять те, що ти хочеш. А на кожен банер грошей не напасешся.
5. Має розбиратись в рекламі.
Бо без неї нікуди. Реально нікуди.
6. Має розбиратись у десятках професій, бо всі герої хочеш чи ні, працюють і в них свої тонкості. Треба постійно гуглити ньюанси, вчитися і ще раз вчитися побічним спеціальностям.
7. Має бути актором та психологом
Ще й як. Автор за одну книгу перезувається у десятки героїв зі своїми почуттями та думками.
Загалом, автор має бути реально богом в якомусь сенсі. І це важко. Справді важко.
Доречі, половина "Відьминої служби підтримки" написана. Скоро прода.
23 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВ мене проблеми з четвертим і п'ятим пунктом)
Юлія Богута, Намагатимусь це зробити) Дякую
Пункт 5 мене тригерить))) Я і релама якісь несумісні речі. Мене тільки на фейсбук вистачає, далі ну ніяк))
Наталія Косенко, насолоджуйтеся)))
Одна моя подруга казала, що будь-яка робота важка, якщо її робити. Робота у автора справді складна, з цим згодна, але мене не тягне кинути і піти працювати грузчиком на склад, чи продавчинею в атб, бо там легше. А про минулі часи, у наш час і в селі можна бути автором, бо є інтернет і самоосвіта, а в минулому, коли ти селюк, твоя доля пасти корів... Нема доступу до бібліотеки чи до знань, і читати ти не факт, що навчишся. Тому в наш час, на мою думку, бути автором легше в цьому плані. Навіть публікуватися можна самому безкоштовно (на самвидав). Не чекати, коли хтось вирішить взяти тебе до друку. Але у кожного часу свої перешкоди для авторів, тому теж з пунктами згодна.
Щодо фінансової сторони, то згодна на всі 100. Мені просто жаль грошей на те, що можна зробити самому. Їх і так завжди не вистачає. Особливо зараз.
Почала якраз сьогодні читати відьмину службу підтримки і я просто у захваті! Словами не передати, як чекаю продовження))) Така самобутня героїня))) Дуже чекаю зустрічі з нею))
Наталія Косенко, Дякую за книжку) дуже приємно. Стараюсь просувати її якраз.
Чому саме в наші часи?
Вміти писати й доносити до читача написане було треба ще з часів Дюма-батька. А може й - Гомера. Що змінилося? Стало не обов'язково друкуватися. Хіба це не полегшення?
А сидіти при свічці й писати-переписувати гусячим пером оті 300 тис. знаків? То каторга була. І скільки письменників голодували все життя - бо писання і переписування на папері дійсно відбирає весь час, сили й здоров'я.
І вибачте - десять євро за обкладинку і банер - то непосильна трата?
І що, раніше не треба було розбиратися в тому, що пишеш, вживатися в персонажів?
І що нового в тому, що ви назвали "перезувається", щоб це не означало? До речі - поставте собі якийсь редактор. І половина того, за що бере гроші редактор, відвалиться. Вам просто червоним підкреслить "ньюанс" і покаже, що треба прибрати м'який знак - це безплатно.
Тож нічого такого я не помічаю. Гарно робити свою роботу ніколи не було легко. І до речі писати нікого не змушують.
Рома Аріведерчі, Вам тут зараз коменти видаються агресивними, бо так і є. Але все не просто так. Багато людей вважають вас зверхнім і неприємним через інші ваші коментарі. А оце "вчіть матчастину" майже в кожному відгуку під блогом, то вже смішно. Не треба бути дуже розумним чи мати декілька вищих освіт, щоб вміти спілкуватися. Ви ж пишите практично під кожним блогом, значить вам не байдуже, то проявіть хоч трохи того всього вашого "розуму", на якийсь весь час посилаєтесь. Я от не знаю матчастину і чудово себе почуваю. І вам би її не знати, може тоді б вам не здавалося, що всі налаштовані агресивно. Справа не в порадах, вони інколи корисні, а в тому, що їх ніхто не просить. І, звичайно, це не привід припиняти коментувати, проте привід думати перед цим що саме ви хочете сказати. Ви ж пишете коментарі іншим... Якщо не хочете, щоб вас зрозуміли невірно (а це більшість авторів), то скажіть так, як ясно іншим. Без "матчастини". Інакше всім і далі здаватиметься, що ви просто виміщаєте злобу. І, до речі, саме ваш перший комент під цим блогом видався агресивним. Авторка не сказала нічого поганого. І справді писати важко. І раніше було важко, ніхто ж не суперечить.
Реклама і обкладинки це справді проблема. Якщо з останніми криво косо я намагаюся справлятися сама, то з рекламою взагалі проблема. Знайшла на фейсбук 2 групи, наче намагаюся там постити рекламу, але мені якось соромно навіть. А про те щоб під кожним розділом звертатися до читачів і просити лайки та підписки взагалі мовчу. Я інколи цей малесенький текст на одне-два речення пишу довше ніж сам розділ.
З приводу 7 пункту можу сказати, що це напевно найвеселіше. Можна побувати у ролі як героя, так і злодія, побачити одну ситуацію під різними кутами. І головне, можна якийсь момент із особистого життя трохи змінити і перетворити на чудову історію, або хоч в книзі помститися тому, кого так і не зміг поставити на місце. Можливо це і не правильно, але зараз я роблю саме так.
Цікавий блог;)
Добре, що є такі люди як Ромчик, щоб тримати блог якомога довше. Якби він був персонажем мого твору, я б назвав його "Жіночка в черзі за волонтеркою";))
Бути автором завжди було важко,ще й не перспективно. З нашими реаліями це ще й множиться. Повністю погоджуся з вашим блогом, знати тре багато, робити й просувати себе - ще більше! Є окремі варіанти кому вдається стати успішним всупереч іншим, але то рідкість. Я обрала для себе спокійний шлях, писати в насолоду)
Юлія Богута, Так і треба. Ставте високі цілі, а шлях з часом знайдеться. Однак, в якому розумінні ваше "досягти"? Друк? Треба грошей. Популярність? Гроші. Визнання? От тут гроші не потрібні, але без попередніх двох пунктів його не отримати.))
Чомусь багато людей думають, що бути автором легко. Я часто стикалася з людьми, що говорили: « Та що там писати, раз і готово». Зазвичай так говорять ті, хто навіть не спробував.
На що я завжди говорила: « Спробуй хоча б написати анотацію, і не яку-небудь, а цікаву, щоб сподобалася».
Бути письменником велика праця, що потребує постійного вдосконалення.
Мері Малфо, Згодна. Про це і блог. Не так вже й легко писати)
Від цього тільки прикольніше, як мені здається) ці навички можуть знадобитися і в інших сферах, а не тільки у написанні творів, тому розвиватися просто чудова штука :)
Юлія Богута, Іноді — так. Частіше все ж таки воно стає в нагоді) ті ж самі канва і т.д. і т.п. допомагають мені робити класні презентації в універ) знання граматики допомогла не втратити бали на курсачу і знайти підробіток) знання за плечима не носити)
Зараз конкурентоспроможність має велике значення. Якщо не вмієш «виживати» серед конкурентоспроможних авторів, тебе обов'язково «викинуть за борт». Такі реалії.
Прокоментую лише останній пункт. Не знаю як Вам, а мені письменництво саме за це подобається. І, якщо Ви розглядаєте це через призму акторства, то я розглядаю як режисуру. Адже у власних книгах автор вирішує якими мають бути герої. А не навпаки. Для мене писати - це можливість проживати кілька життів. І це не в тягар. Це в кайф.
Юлія Богута, 100%
Ооо... Чудово впізнаю себе. Якось довелось читати статтю про стадії розкладання мертвого тіла, аби у власній книзі написати про це всього два речення. Потім іще шукала середню швидкість вітру в морі під час бурі та вираховувала відстань, яку це тіло пропливе за певний проміжок часу. Це було важко, але якось мірою навіть цікаво. Як почну викладання книги - дізнаюсь, чи не було все це марним...
А так, то письменництво цілком може зійти за хобі, як от у мене. Тоді декілька пунктів із вашого списку просто зникнуть, спростивши тим самим життя.
Ну про трати, то якби норма. Будь-яка справа потребує капіталу й часу. Не вмію в проги, не вмію малювати, віддаю перевагу дизайнерам. Про бога хз, бо створити абсолют неможливо, факапи будуть завжди. Але творити це все одно круто ;)
Юльчик, я підписуюся під кожним словом. Лише нещодавно вилізла з візуалу до книги і перекладу проди, постінгу сторіз, і з телеграм, де теж говорили про соц мережі якраз з авторами. Отож, вихід, нажаль, один - або робимо і маємо результати, або просто помаленьку пишемо в свій кайф, як хоббі.))) В будь-якому випадку, обіймаю!) Все буде у нас гуд ❤️
Христина Лі Герман, Тільки хардрок) Все вийде)
О так... Особливо, коли пишеш за двох героїв... Спочатку в ролі героїні, а в наступному розділі перевтілюєшся в героя. І все відчути через себе... Оу, ще ті боги...
Юлія Богута, Так)
Ахах, мені подобається ідея щоденного наближення до скіла бога)
Зоряна Ткачук, Я люблю бачити результат того, що роблю)
Якось так і є насправді, але зрозуміти це може тільки інший автор) бо люди здебільшого думають, що "там такого книги ті писати"))) проду чекаю!!
Лоре Лея, Згодна з тобою. Ми не можем прожити чуже життя ще й.
Підписуюсь під кожним словом. Особливо мене хвилює редагування. Бо іноді вже здається, що ну все, ну більше нічого ловити... Так ні, проходить час, або сама бачиш косяки, або хтось збоку помічає, і ти така: та ну блін, скільки можна)) Ну і реклама теж, бо без того можна просо сміливо писати в стіл)
Юлія Міхаліна, Правда. Я перші книги про 10 раз вичитувала і кожен раз чи одрук вилазив чи стилістичне щось.
Так, все вірно написали. І ще трохи СММщиком і контент -менеджером))
Юлія Міхаліна, І ще балакучість треба і гарна комунікація.
Думаю, що кожна професія вимагає вдосконалення. Сучасні технології не стоять на місці, завжди потрібно бути в темі скрізь і всюди.
Автор має поєднувати у собі багато професій та не стояти на місці.
У тебе чудово виходить!!!
Alesia, А здається, що ні.
Взагалі у свої книги я вклала більше, ніж зараз отримала. Скільки б не старалась, освоїти Канву, Піксарт і т.д. у мене не виходить настільки чудово, як це роблять деякі дівчатка, у яких замовляю обкладинки. Часу катастрофічно не вистачає, інколи навіть на нові глави. Навчіть мене хтось користуватись часом, а то здобувати освіту, працювати, писати та ще й створювати обкладинки - я не можу :(
Бетсі Прусс, Коли велика - не легше))))
Так то воно так. Та всі ци зусилля тьмяніють перед відчуттям - "Я написав книгу!"
Білопілець Сумний, Так, і з кожною завершеною стаєш крутішим, прокачуєш скіли)
Ну, я в цьому нічого поганого не бачу. Інколи важко, але це того варте. Адже ми постійно вчимось чомусь новому, стараємось читати більше статей у гуглі, читаємо романи колег, заморочуємось на рахунок героїв та їх професій, проживаємо життя разом з книгою і це прекрасно! Згодна, що раніше було легко в написанні та друковці, але, знову ж таки, колись жінок авторів не сприймали серйозно і нам було ой як не легко відстояти свої права. Тому з одного боку медалі - важко, а з іншого - легше.
Бетсі Прусс, Мені от важко одночасно писати дві книги, вірші для проекту і активнічати. Реально важко все разом.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати