Знижка на "Ілюзію"))))

Привіт, мої хороші)))

Сьогодні пропоную вам придбати неймовірну цікаву захоплюючу реалістично-драматичну історію 

Ілюзія шлюбу

Уривок для ознайомлення

До нашого номеру Фелікс знову тягнув мене за руку, не сказавши ні слова, а відпустив лише тоді, коли замкнув за нами двері. Його погляд був настільки сердитим, що я бачила: краще не чіпати... Але не чіпати було не в моїх силах. Я просто зобов'язана все йому виговорити! Ну, не вб'є ж він мене! Я вже припинила боятися його... В будь-якому разі найкращий захист — це напад.
— Ти можеш мені щось пояснити нарешті? — накинулася я, потягнувши чоловіка в спальню і стягуючи з нього каптан. Заметушилася, шукаючи спирт і ватку, щоб обробити розсічену брову. До розпухлого ока доведеться прикладати лід, який знайшовся у маленькому холодильнику в номері. Поки обробляла рану і змивала вологими серветками чужу кров з кулака чоловіка, ні на мить не затихнула, а він ні слова не промовив: — Чому ти відреагував так? Не міг розвернутися і піти звідти? Він же неадекватний! Чи ти мені не довіряєш? Що з тобою відбувається? Що буде з фірмою? А якщо про твою нинішню витівку підуть чутки? Як ти поясниш це Філасову? Феліксе, тендер через тиждень, а що ти твориш! Через дурні амбіції...
— Дурні амбіції?! — взревів він, скинувши мою руку, і я зрозуміла, що останній пасаж був зайвим. Його очі потемнішали, риси обличчя стали ще більш різкими, а ніздрі роздувалися від люті. — Дурні амбіції, кажеш? Він посмів покласти око на те, що належить мені!
— Я — не твоя власність! — не забула нагадати, хоч це й не було доречно зараз, і пішла в ванну перевдягатися, не зачиняючи двері, бо тепер не затихав і на мить Громов, кілька хвилин не в змозі послабити краватку, настільки рознервувався.
— Ти — моя дружина! — проволав він. — І ти винна не менше! Я просив тебе вдягнути іншу сукню? Але ти, як завжди, почала дорікати мені!
— То було не відходити від мене, тоді б всі знали, що я твоя дружина! — вибігши з ванної, гаркнула я. — Але ти більше приділяв часу своїм ревнощам, а міг би просто бути поруч! Втомилася вже казати про це!
— А коли я не поруч, Віто? Очей з тебе не зводжу, лише тобою живу, але ти не помічаєш! Ти лише збільшувати відстані вмієш! Я крок до тебе, ти — три назад! Набридло! — прошипів він, загрозливо зіщулившись. Таки розібравшись з краваткою і сорочкою, кинув їх просто на землю і прийнявся гратися з ременем на штанях, який теж не слухався чоловіка.
— Якщо набридло, то можеш розлучитися! — випалила я, гребінцем вириваючи собі волосся, а потім і зовсім кинула цю марну справу. Отримавши вбивчого погляду на свою пропозицію, сіла на ліжко і кинулася збивати подушки так, що пух летів. — Але ж де там... Імідж постраждає... Хоч там вже нема чому страждати, бо якщо ось це випливе, журналісти роздують такий скандал, що року не вистачить, аби його забули. Не припустимо, щоб страждала фірма через...
— Фірма! Фірма! Фірма! — перекривив мене Громов, також сідаючи в ліжко. — Скільки можна одне й те саме? Чхати мені на фірму, на тендер і на збитки, ясно?! Ти важливіша! — випалив він і поки я завмерла, не знайшовши, що відповісти, притягнув до себе, впився вустами в мої вуста. Я не встигла збагнути, що відбувається, коли мене кинули на ті подушки, які я так наполегливо збивала, і придавили зверху своїм могутнім тілом.
Безумність тривала довго, ненаситно, Фелікс по-господарськи досліджував моє тіло плавними рухами, ковзав долонями по талії і нижче, збирав у пучки нічну сорочку й піднімав її все вище, поглиблював поцілунки, плутався пальцями в волоссю, а я дозволяла йому все це робити, божеволіючи від близькості цього чоловіка, його аромату, його дотиків і того, що я відчувала до нього. 

А крім того, запрошую до книг моїх колег. У них теж сьогодні знижка:

Муза від Мар'яни Долі

Шанс на життя від Ксенії Чейз

Виклик кинуто від Анни Харламової

З любов'ю, ваша Юліанна))))