Чому мої книжки не читають?!
Одним усе, а іншим нічого. Хтось купається в статистиці прочитань, а хтось і хвильки уваги не бачить. А перші ще й хизуються своїми досягненнями… Це несправедливо стосовно таланту. Де справедливість?
Я досить рано усвідомив, що світ несправедливий. 22 роки мені було, десь так. Ніхто не відчиняв дверей переді мною, а Всесвіт в цей час нагороджував безсовісних покидьків та карав совісливих смиренців. Сказати, що це обурювало мене? О, ні. Я бісився так, що цитувати в блозі не можна.
Я сів на березі Дніпра й завів розмову з Всесвітом. Скаржився йому, а він не чув. І тоді я усвідомив, що у Нього немає часу на мене. Він керує всім і витрачати дорогоцінний час на скарги якогось безіменного сценариста Він не буде. Не буде потакати моїм страхам залишитися на краю історії безіменним пам’ятником та дерев’яним будиночком в ямі глибиною 2 метри.
Всесвіт нагороджує сміливців, Він дає нам все, для виконання наших матеріальних та нематеріальних бажань і не бере жодної плати за це. І в цьому справедливість.
Ті люди, які здавалися мені безсовісними покидьками, виявилися не безсовісними у більшості випадків і не покидьками у ще більшій кількості випадків. Вони були сміливцями, які не побоялися виконувати свої бажання. І серед цих людей знайшлися і мерзотники, які керуються лише бажанням влади, жадобою та іншим матеріальним “добром”.
І я все ще скаржився Всесвіту, що Він не справедливий, коли дає змогу мерзотникам здійснювати свої бажання. І знову я отримав відповідь, що це від мого страху стати тим мерзотником, що здійснює свої бажання. Адже я вірив і досі вірю, що людина керується добром впродовж життя. Дехто піддається спокусі й спирається на свою темну частинку.
Сьогодні я сиджу тут і дивлюся на цифри вподобайок та доданих бібліотек, згадуючи сцену з фільму «Брюс Всемогутній», коли Брюс у виконанні Джима Керрі відповідає на запити-молитви і який він був заклопотаний цим завданням. Ім’я моєму Всесвіту — Брюс. Я бачу коментарі та кількість підписників як результат мого діалогу з Брюсом та відсутність страху попросити у нього успіху.
Брюс не скидав смс-ку всім цим людям, щоб вони прочитали мою книжку, ні, Він дав мені вудку у вигляді таланту і сказав працюй. А міг би допустити помилку і дати мені водку, в якій я б тонув, а страх продемонструвати себе не дав би вибратися на берег.
Не дивлячись на мою довіру Брюсу та наші тісні стосунки, мене все ж беруть сумніви й страх самотніми вечорами, а в шелесті листя за вікном я чую відповідь: «Не бійся і буде більше».
Ставте вподобайки та підписуйтеся, нагороджуйте та коментуйте.
P.S. яка ваша життєва філософія? що змушує вас йти вперед, ігноруючи несправедливість? що змушує не боятися поразок та перемог? нумо в коментарі;)
Дякую за увагу;)
20 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиА мені якось редактор (допомагає по дружбі з редактурою) сказав що книги де понад три персонажі зараз вважають тяжкими. Типу думати треба, все таке).
Але, над книгою я працюю вже довго, удосконалюю і все таке, і вже мала багато коментарів (але не на цьому ресурсі).
Головне я зрозуміла, що книга донесла те, що я дійсно хотіла донести людям. Вона викликає емоції, де хто замислюється. І це мені показало що я йду у вірному напрямку)
Пашемо і ще раз пашемо, ось мій слоган.
Бодісон, Дякую)
Не читають, бо не хочуть, не подобається, не цікаво, не потрібне.
Alesia, З чого ви взяли, що я себе критикую та ще й «побиваюся»? Ну це є. Люди обирають те, що їм цікаве і задовольняє їхні потреби. Це природно.
Мені здається, що на Букнеті пробитись важче, чим в книжковому магазині. Для того аби тебе надрукували, потрібно пройти не одне коло пекла. А потім ще рекламувати себе аби таою книгу обрали, але її все ж мають спершу затвердити. Тоді як тут публкуються усі.
Бодісон, Модератори пропускають більшість книг і свою може публікувати навіть підлітки, що є чудовим стартом для розвитку. Єдине, що комерційним може бути лише повнолітній.
Приблизно чотири роки назад, я теж сиділа на березі Прута з такими ж думками.) Вони швидко зникли, як тільки я побувала там... ну там, де гроші за книги, рейти і бести. І знаєте, до того треба бути готовим. Бо просто писати і мати талант то гуд. Проте ще треба мати стійкість витримати весь негатив від: "колег", "типу читачів" - читай- "геніїв обділених увагою під виглядом читачів" і багато-багато чого. Тож... Зараз я вільно дихаю вперше за останні два роки. Так що,все буде гуд, треба тільки пахати.
Христина Лі Герман, Це чудово!
Ммм... Якщо людина чогось досягла, то думаю в праві сказати про це своїм підписникам) Хизування? Хз. Як ви самі сказали, світ любить сміливих.
Моя філософія в тому, що одного таланту, на жаль, недостатньо, якщо ти хочеш, щоб твої роботи прочитали. І тим, більше, якщо ти хочеш, щоб їх купували. Бо самих прочитань власне мені вже мало.
Тому замість того, щоб просто щось там писати, коли на мене зійде натхнення, я постійно працюю. І над мовою, і над елементами інших жанрів.
І взагалі, якщо вже хочеться "визнання і популярності", доведеться працювати не тільки над текстом. Тут важливий і візуал, і анотації і все інше. Треба подати так, щоб читач захотів читати.
Треба довести читача до свого тексту. А вже там тільки текст вирішить, чи залишиться читач з вами.
Леся Найденко, Тонко підмічено! Дехто без кінця і краю нив у блогах з цього приводу, а дивлюся вже й у топах і бестселерах. Для когось ця стратегія, мабуть, спрацювала! А тут раз написала в кінці розділу, що кому сподобалося - не забудьте поставити зірочку, то звинуватили у випрошуванні зірочок. У кожного своє щастя і свій шлях.
Розкриття власних талантів, дарованих Творцем, не може, ймовірно, поставати у коректній призмі оціночній "запитаного" чи "не запитаного" у якості популярності. Людина, яка по доброму відкриває-розкриває свою буттєвість, вже виконує свою величну та благородну місію преображення Всесвіту, підтримки у світі гармонії, а відтак принципів буттєвого утвердження. Творити найкраще, до чого здатен. Цього досить. В цьому постає принцип уподібнення Творцеві, натяк на повноту власного поставання у дійсності. А вже "визнання" - то лише амбіція падшої природи власної, замішаної на гордині, що не має у собі мотиваційної коректності. Публіка зрадлива, як і суспільна думка є лише десь миготінням спалахів фотокамер для глянцю, що згодом стане архівним пилозбірником. А поставання перед Творцем у якості його образу звершення хороших діянь чи творчості - це вічна та безумовна значимість, що лишиться в інформаційному полі Всесвіту та матиме свій безкінечний відгомін у творінні. Дякую Вам щиро.
Анатолій Хільченко, Навзаєм;)
Сміливіть бути собою та бути сильним, вправним, успішним... тільки в твоїй голові. В тебе можуть бути тисячі читачів, а тобі буде замало. Або ж це може бути кількасот справді відданих шанувальників, з якими тобі комфортно та цікаво говорити. Думаю Всесвіту чи Богові потрібно, щоб ти чітко бачив свої бажання: бути улюбленцем мільйонів чи мати свою касту "нестандартних" поціновувачів, може щось ще. Ти відповів собі, яка мета? Якщо так, вона стане реальністю, бо ти працюватимеш для її реалізації, ставатимеш кращим, цікавішим, крутішим.Не йди за мейнстрімом, будь мейнстрімом. Не завдяки чомусь, а наперекір усьому, бо ти того вартий в першу чергу для СЕБЕ.
Бодісон, а мені тепер конче необхідно перечитати твій твір)
Світ ніколи не був справедливим. Люди іноді - так. Але не світ. Я дещо інакше дивлюся на популярність своїх творів. В першу чергу я пишу для власного задоволення. Мені подобається писати. Я живу цим. Звісно, мені приємна увага читачів, але я не прошу її. Я навіть дивуюся, коли на мене звертають увагу. Адже я бачу свої недоліки. Але це не заважає мені бажати ділитися з іншими. Хтось прочитає і залишить коментар - добре. Ні - то й не треба. Я і так отримала задоволення, придумуючи свою історію.
Анна Потій, згоден із Вами - у коректній творчій самореалізації людина переживає своєрідно відчуття щастя. Дякую Вам щиро.
А мені здається, що все справедливо. Бо думки в голові несуть матеріальні цінності, а правильно думати, то велика робота над собою. Можна все життя гадати, чому комусь дається більше, а можна піти і щось зробити. Без думок про вселенський задум. Хтось батрачить, а комусь просто повезло. Але везіння, то теж стиль, який потребує зусиль.
Бодісон, Так))
Все, що не вбиває - робить нас лише сильнішими.
Arkit, Амінь, брате;)
Ви мене звіно вибачте, але в мене питання: що ви зробили для того, щоб вас знайшли читачі? Зареєструвалися на порталі? Ну звісно написали книгу! Браво! Реклама? Соц мережі і тд?
Думаю нічого крім того що зареєструвалися і написали книгу. Думаю ви мене зрозуміли!
Каміла Дані, На зв'язку, точно, дякую :)
Моя життєва філософія дуже проста - мені на все наплювати))) Але в розумних межах, звісно)))
А ще... одна невдача - це три перемоги й потрібно постійно себе випробовувати, бо ти ніколи не знаєш, де саме досягнеш успіху)
Бодісон, Можливо)))
Початок вашого блогу відштовхує. Не в образу вам сказано , але цi шмарклі я терпіти не можу. Проте ваші міркування про сміливців мене зачепили. Я вважаю що герой i лиходії , якщо вже літературною термінологію, це одне й теж показане з різних точок зору. Класичний приклад Джокер в "Темний лицар" куди там тому Бетмену до нього)
Лео Нур, Джокер справді є головним героєм історії, бо він показує людям їх справжні риси, а Бетмен його антагоніст, бо намагається приховувати все це, хоча сам постійно бореться з бажанням не перейти на сторону зла й вбити усіх покидьків, інакше Джокер, на його думку, буде правий.
Рухаюсь, бо відчуваю, що література це моє. Може наївність віку, але здається якщо буду працювати, то в якийсь момент вистрілю)) Не виграв ні одного конкурсу, за 5 років письменництва і все одно подаю твори, по тій самій причині. Просто задався ціллю.
Віталій Партицький, Визнання проблеми, перший крок до її усунення))
Десь слухала розумний вебінар для онлайн-письменників, де казали, що формула успіху це "цікава історія + хороша обкладинка + потужні навички СММника". Просто так перегляди, звісно, приходять, коли книжка віруситься, але в основному доводиться багато фігачити й бути самому собі смм-ником, дезігнером та ще й писати цю кляту цікаву історію (спасіть).
В мене зараз життєва філософія досить проста: "бахни негроні, намажся масочкою і пиши так, наче ніхто цього не читатиме ніколи"
Вальда Л Ската, Порада з розумного вебінару корисна у будь-якій сфері, якщо замінити характерні пункти і залишити фігачти.
Кажуть негроні дуже смачний;) Ще не пробував;)
Ахахахаха, така анотація секторів — топ))
Робиш щось, поки це прикольно, а не для чогось. Тоді все просто.
Бодісон, ооо, дякую за дозвіл! Без нього щось не так було!
А страх - це ілюзія) Якщо задуматись, то чого чи кого боятися? Людського осуду, людської критики чи втраченого часу? Але якщо не спробуєш, то й не дізнаєшся. А раптом все вийде? А як не вийде, то хоч досвіду наберешся) Всюди одні тільки плюси)
Тейлор Грін (Taylor Green), Ейнштейну приписують фразу: "Темрява - це відсутність світла", тому і боятися не має сенсу, бо боятися нема сенсу!
Неймовірний потік думок, який багато чого може прояснити і для інших людей✧◝(⁰▿⁰)◜✧
Життєва філософія? Жити так, як хочеться, не зважаючи на думку інших. Бажання здійснити мрії та не шкодувати про щось на смертному одрі - гарненька рушійна сила(◍•ᴗ•◍)
Абсурдна Ліліт, Звучить я план для хорошого життя;) Можу побажати тобі лише сил в боротьбі за своє комфортне існування;)
Ахааа) двічі перечитувала початок)))
Думала: а це точно Бодісон? Бодік і скиглити? Та нєєє))) а потім пішов стьоб ))) упізнала рідненького )))
Будь певен: помітять, прочитають, бо ти того вартий !!!
Alesia, Дякую;)) Усі ми чогось варті;)
Ну, світ і не може бути справедливим) Тому що життя - це хаос, і кожен викручується, як може) Коли розумієш, що немає більше нічого невидимого, ніхто окрім тебе тобі не допоможе, то й відчуття несправедливості зникає) Ти просто живеш і стараєшся зробити своє коротке існування трохи комфортнішим)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати