Дилогія "Кохання до кумира" Привіт з минулого.

Ось і довгоочікуване продовження божевільного кохання Кетрін та Тома

— Але він щиро кохав тебе. Так, Том не ідеальний, але все можна скинути на недосвідченість. Зрозумій, його життя перевернулося з ніг на голову, коли зустрів тебе. Перші стосунки. Перше кохання. Він старався стати кращим для тебе. Ти сама це знаєш.

Я невтомно дивилася на неї, стараючись знайти хоч якийсь сенс в її словах, але не знаходила. Дежавю. Ми з нею помінялися місцями. Тепер вона мене вчить, як я повинна вчинити правильно.

— Не можна безмежно кохати та водночас робити боляче. Заради нього я покинула рідний дім. Поїхала з ним, навіть не сумнівалася у своєму рішенні. Йому залишалося лише відмовитися від дівчат, а не від музики. Музика не заважала мені, а Том цього не розумів. Його пильна увага до жіночого роду завадила нашим стосункам.

Глибоко видихнувши повітря, я зайшла у кімнату.

— Не говори дурниць, — злісно відповіла вона, заходячи вслід за мною. — Він посварився з кращим другом, коли дізнався про його почуття до тебе. Познайомив тебе з цілим світом, присвятив пісню. Робив так, як підказувало його серце. А ти хотіла, щоб зміни прийшли відразу? Потрібен був час та останній шанс, який ти забрала від нього.

Я округлила очі та злісно подивилася на неї.

— Ах я забрала... — обурилася я. — Це він упустив шанс бути зі мною. Я...