Сьома книга завершена.

Сьогодні вийшла остання глава сьомої книги.
Дуже вдячний усім за відгуки. Хто забув - прохання поставити оте сердечко. Ви додаєте книзі рейтинг, і вона починає наздоганяти оті історії про незайманих та Альфа.)) Відповідно у мене більше читачів і, можливо, колись я зможу відкинути усе заве і займатися улюбленою справою.))
Ваші відгуки теж важливі. Якщо чесно - я, починаючи мабуть з третьої книги, постійно переймаюсь, що не зможу залишати історію цікавою та непрередбачуваною. Читав я, та й ви, думаю, теж, коли отакі багатосерійні речі становляться нудними. Пишу, передивляюсь... Відчуття слабке, так собі... охоплює жах) Але потім якось воно усе вирівнюється, підправляється і вже дивишся - наче й нічого.))
Дуже хотілось, щоб книги не були пустими. Пригоди, магія... Це так, але пригоди заради пригод... Мені здається, що це нудно.
День Пам'яті писав довго. Залишав, повертався, переробляв.. Багато разів. Доки не відчув, що й самому подобається. В аудіоверсії планується невеличкий акцент на цій главі. Хто буде слухати - напишіть, чи сподобалось.
Що буде далі. Загальна ідея є. Цікава, дивлюсь у дзеркало - аж очі горять) Хоча, в цілому, передбачити її не так вже й важко. План дуже широкий, навіть не знаю як усе охопити. Можливо, це буде одна книга, може й більше, доки не розкриються усі питання, що вже існують. (аби ще я нові питання не створював))
Ще далі я поки що не заглядаю. Продовжувати можнаі, є за що зачепитися... подивимось. З одного боку - якщо вдаться тримати вас у напрузі - то чому б і ні? А з другого - ну має ж усе це колись закінчуватись? Люди забувають, що було на початку))

Строки казати не буду. Це погана думка - щойно скажеш, і щось відбувається таке, що ти застрягаєш намертво. Становиться дуже незручно. Навряд чи це буде менш ніж пів року. Враховуючи, що треба й на роботу ходити і усе інше. Сподіваюсь, що ви мене не забудете) 
Хай усім щастить!! З Весною вас!

ПС. Тепер в профілі є моє фото) Кота звати Оскар - це чорна реінкарнація Пуха. Такий самий пройдисвіт.