Пташко, чому ти сьогодні мовчиш? (новий розділ)

Книга. "Пташко, чому ти сьогодні мовчиш?" читати онлайн

Прочитати можна тут (Дякую за вашу підтримку)

 

“Знаєте, якщо людина має фізичні відхилення, це не означає, що вона каліка. Чомусь зі школи нас вчать шкодувати дітей з особливими освітніми потребами, допомагати їм, підтримувати, але не вчать сприймати їх на рівні з собою. Та хіба вони не такі ж? Хіба їх почуття настільки відрізняються від наших? Хіба за їх сліпотою, німотою, глухотою, паралічем не сидить маленька дитина, котра хоче бути як всі?

Їх вроджені дефекти не роблять з них калік. Каліками їх робить чужа гіперопіка та жалість. Дурне бажання полагодити те, що не зламане, а просто інше...»

 

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Олеся Глазунова
25.06.2022, 14:27:27

Погоджуюсь, особливі люди не заслуговують жалю, а виключно поваги, оскільки щодня вони змушені не скільки боротися із своєю недугою, а доводити, що вони не гірші, але й у деяких аспектах, навіть, кращі.
Каліками не є люди з відхиленнями, дефектами, а нелюди з атрофованою душею, холодним серцем та висохлими мізками.

Показати 2 відповіді
Олеся Глазунова
25.06.2022, 17:03:56

Юлія Богута, Чекаю, що твір з'явиться серед конкурсних)))
Не відстану!!!

Інші блоги
Сьогодні! Новинка"Обіймаючи себе за плечі"
Є книги, які спочатку мають сюжет, героїв і фінал. А є ті, які починаються з відчуття… З думки, що прийшла серед ночі. Зі спогаду, який довго жив усередині. Зі слів, які раптом стають такими важливими, що їх неодмінно хочеться
Більше 200 читачів у Листопадового щастя!
Неймовірні мої, дякую вам за увагу до мого " Листопадового щастя"! Для мене ваші прочитання, надають таку саму радість,як ромашки для Марини. Вдячна кожному з вас!
Комерційний статус і плани на майбутнє
Привіт всім. Я просто не можу не поділитися з вами неймовірною радістю: я нарешті отримала комерційний статус! ✨ Безмежно дякую кожному й кожній, хто читає мої історії, коментує, додає до бібліотек і підтримує зірочками.
Ось так сюрприз! Візуал
Тарас повільно прокашлявся. Його кадик на шиї заходив ходором, а темні очі в напівтемряві спалахнули таким відвертим вогнем, що вода навколо мене, здавалося, нагрілася ще на кілька градусів. Але він не пішов. І навіть не відвернувся. —
⚡ Окуляри✨ челендж
⚡ Челендж від Дієз Алго “оповідання за картинкою” Вітаю, шановне товариство! Ви коли-небудь замислювалися, що окуляри річ досить-таки особиста? Десь може на рівні гребінця, чи навіть зубної щітки. Чому?
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше