Чужинка довго не давала мені спокою. Скрізь бачилися її примарні сумні очі. Вона просила дати їй можливість вирости з самотності, з тих скупих поглядів про життя, що вже були малуваті і стискали її кругозір в одну точку.

Книга не дається мені легко, бо герої багато пережили. І вони не дуже поділяють мою впевненість у тому, що їм справді варто бути разом.

Нана боїться, що може нашкодити своїми надприродними вміннями, бо не вміє їх повністю контролювати, а ще не до кінця знає свої можливості. Алекс боїться, що його потреба в ній не дасть Нані порозумітися з собою і дійти до тих граней характеру, які розкриють її особистість. А ще є двоє маленьких розбишак, яким байдуже до страхів дорослих. Малі просто хочуть, щоб усі були щасливі.

Якщо ви поділяєте мою цікавість до їх історії, то чекаю у гості!

Анотація:

Алекс відчував біль і злість, коли згадував батька, тож скоротив спілкування до мінімуму. Не зустрічався з його підстилкою і не ліз у нову сім'ю з новими дітьми. Тому важко сприйняв прохання вмираючого взяти його малих на виховання. Ще й молодшу сестру стерви нав'язали у підопічні! Ще ту дивачку…

Нана з дитинства знала, що доторкнутися до іншої людини, означає влізти до неї в душу і в голову, тому уникала будь-якого спілкування. Боялася нашкодити, чи самій стати рабою чужих емоцій. Але що, як зустрічаєш чоловіка, не доторкатися до якого болючіше, ніж бути ним поневоленою? Уникнути його не вийде, адже їм разом належить виховувати двох маленьких шибеників…