(не) покірна — завершення цього тижня.

                             Вітання, мої хороші!!!

Цього тижня історія Юлії та Тимофія — "(НЕ) ПОКІРНА", буде завершено.

                               АНОТАЦІЯ.

Юля зрадила чоловікові, хоча як це трапилося, збагнути не могла. Остап не розбираючись, викинув її зі свого життя.

Минуло десять років. В Юлі підростає донька. За ці роки жінка навчилася, міцно витримувати удари долі. Після розлучення боялася стосунків. Жінка надто цінувала власну свободу та незалежність. Тепер навіть сумнівалася, чи потрібні їй стосунки... Не хотіла більше бути вірною, послугою, та покірною дружиною.

Життя жінки різко змінив прикрий випадок на дорозі, після якого в її життя нахабно увірвався владний, сильний чоловік...

Чи зможе Юля протистояти йому та не підкоритися..?

                   Уривок.

На сходовій клітці на неї злетіла Сніжана, яка полюбляла їздити п’ятою точкою по поручнях. Донька неабияк зачепила її й налякала.

— Сніжано?!! — Зірвалася Юля, голос перейшов на крик. Нерви здавали. Рука боліла, донька добряче вдарила її. — Я скільки тебе просила не робити цього.

— Мам, вибач. — Винувато кинула донька поправивши джинсовий комбінезон.

Юля стримуючи сльози, подалася на другий поверх оминувши доньку, з грюкотом зачинилися двері у її кабінет. Нервово підійшла до вікна, таки змахнула сльози, заклавши руки на грудях, дивилася у нього. Все дістало. Так хотіла втекти з відси, хоч на годину, аби просто заспокоїтися.

Чула як двері в кабінет тихо зачинилися. Сумнівалася, що це донька. Бачила як вона великими очима дивилася на неї, адже Юля вкрай рідко дозволяла собі підняти голос на доньку.

Кроки наближалися, а серце знову гупотіло у грудях. Спинним мозком відчувала це Тимофій.

Чоловічі руки лягли на талію. Власно притиснувши її до себе, холодно запитав.

— Чому ти кричала? — Гарячий подих обпалював шкіру за вушком. — Мала не винна, що у тебе щось не так.

Мовчала, протестуючи в душі. — В мене щось не так?!! В мене все було добре, доки не було тебе.

Різко повернув обличчям до себе. Заглянув у сутінках в очі. Обхопив дужими руками її обличчя, притулившись своїм чолом до її чола, збуджено прохрипівши.

— Коли я ставлю запитання, то хочу отримувати на них відповідь, а не твоє мовчання.

— Аналогічно. — Лиш роздратовано фиркнула.

.                             Читати тут.

                                Приємного читання.