А якби існував котапарат... ви б натиснули кнопку?

Хай.

Уявіть. Стоїть собі десь у місті дивний автомат. Не з кавою. Не з іграшками. А з… котами. Точніше — з вашим котом. Натискаєш кнопку — і звідти вилазить жива пухнаста істота.

Але не просто випадковий кіт чи кішка. Він — це ви. Не буквально, звісно. Але за характером. За настроями. За тим, як ви любите, злитесь, мовчите, тікаєте або навпаки — лізете обійматись. Можливо, він трохи схожий на вас зовні.

Але головне — всередині. Який він чи вона? Тихий і спостережливий? Або вибуховий і грайливий? Обіймальний… чи той, що приходить тільки тоді, коли сам захоче?

(І так, маленька деталь: якщо кнопку натискає чоловік — з’являється кіт. Якщо жінка — кішка ?)

І от питання.

Ви б натиснули кнопку такого котапарата, якби він з’явився в реальності?

Бо, по суті, це не просто “завести котика”. Це — зустріти себе. Тільки без фільтрів.

До речі, у моїй книзі «Гостинний котапарат» такий автомат існує. І головна героїня, Ніа, таки натиснула кнопку. І знаєте, хто з’явився? Невелика, пухнаста, сіро-біла кішечка з плямками. М’яка на вигляд… але з характером. Її звати Хмаринка. І, здається, вона знає про Ніа трохи більше, ніж сама Ніа про себе.

А тепер найцікавіше.

Яким був би ваш котик? За характером? За зовнішністю? І як би ви його назвали?

Я б дуже хотіла почитати ваші варіанти.

Бо відчуваю — там буде і милота, і хаос, і трохи правди, яку ми зазвичай не озвучуємо.