В кожного є історія, коли він вирішив: "Хочу писати, хочу творити історії!". Розкажіть свою. Буде цікаво дізнатися про вас трохи більше ;) Якісь цікаві ситуації, пов'язані з творчістю. Те, що найбільше запам'яталося. Вперед))
Далі - моя історія, читати не обов'язково, бо багатолітер :D
* * *
Якось так вийшло, що писати я навчилася не з першої спроби, і коли вчителька в першому класі сказала: "Пишемо спершу велику літеру", я НАВАЛИЛА КАПСОМ ЦІЛЕ РЕЧЕННЯ і довго не могла зрозуміти, шо вона в мене хоче. Сама ж сказала - ВЕЛИКУ літеру.
А в другому я вже попросила маму купити мені блокнот. Де написала першу лав сторі, як до баби привезли якогось хлопчика і нас лишили ночувати в одній кімнаті. Про шо я думала в 7 років.... З такого крінжа і почалася моя історія довжиною в 20 років (але то ше не кінець, не дочекаєтесь).
Десь років в 10 я попросила маму купити мені книжку про Незнайку, а мама купила... "Гаррі Поттера". І понеслася ера фанфіків про близнюків Візлі та гг попаданку :D А для подруги я створила історію про пригоди Дена Редкліфа та Руперта Грінта в Україні, з нами в головній ролі. То був трохи крінж, бо а шо ви хотіли від дитини в сьомому класі, яка ше таємно від всіх бавилася барбі?
Але суть в тому, що саме цю історію я принесла на прочитання улюбленій вчительці з зарубіжної літератури. Бо дуже гордилася, що змогла написати шось таке велике (аж на тридцять листів!). А вчителька не оцінила. Назвала мемуарами, і сказала, шо писати - то, мабуть, не моє.
Чи засмутилась я? Звичайно. Ця жінка була для мене авторитетом, і того вечора відбулася грандіозна істерика. Мої рукописи понесли численні втрати. Все згоріло, по гоголівськи.
Та чи зломило це юну творчу натуру? Дзуськи :D Я так розізлилася, що в 10 класі зайняла перше місце на літературному конкурсі в школі. А коли отримувала ту грамоту, знайшла переможним поглядом у натовпі вчительку з зарубіжної))))
А тоді в моє життя увірвалася "Книга фанфиков", і щоб викладати свою творчість, довелося перевзутися та перейти на російську. І через кілька років нею я писала краще, ніж українською. А три роки тому Лена Сокол порадила мені "Лит_нет", де я вже серйозно почала писати щось більше за короткі історії. І мені дійсно здавалося, що російською думається легше, пишеться краще, і звучить гарніше (ну дурне, нє).
А після 24 лютого як відрізало. Ніби прозріла, поглянувши на все це зі сторони, тверезим поглядом оцінивши той язик. Та здаватися - то не моє, і 28 лютого почала викладку "Попелюшки під прикриттям", згодом - "Ніч з незнайомцем". Минуло менше, ніж 3 місяці, а на мене вже підписалася третина тієї аудиторії, яку вдалося зібрати на російській платформі за 2,5 роки. Українською, як виявилося, і думати легше, і писати. Перекладати з російської поки що трохи складно, але то ненадовго)))
Що не змінилося з того другого класу, то це - любов до романтичних історій :D
13 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиО, ці постсовкові вчихи. Не знаю, що має статися, щоб вони перейшли на стиль викладання, прийнятий в цивілізованому світі. Мені жаль, що хтось міг перейматися їх оцінками. Але вміння стилізувати й їх манеру призвело до того, що один мій все ж зацінили в школі. Це начерк про гроші, в тому самому лицемірно святенницькому дусі, який намагалися влити мені в голову у шкільні роки. Він досі висить у вестибюлі школи, де вчиться дитина моєї однокласниці. Він надиктований на телефон у повній відповідності до методички. Непогана була вправа. А так ніколи не спадало на думку питати тих макак, що у нас викладали, про оцінку. Ну крім тої, що ставили за твори. Це не завадило ні писати (до речі один з рукописів відреставровано і викладено тут. Він, звісно,про пірата і незайманку ))), ні вступити на філфак з найвищим прохідним балом.
Так що скоріш за все погана реакція вчих на дитячі вправи в красному письменстві - то гарний знак :)
Тейлор Грін (Taylor Green), Повністю згідна.
А мій перший досвід написання історій теж був у школі) І читачем першим теж була вчителька зарубіжної літератури. Але, на щастя, вона була дуже мудрою жінкою й сказала, що залюбки дочитає книгу, коли я допишу її. Щоправда, вона так і не змогла цього зробити - цей рукопис залишився недописаним)
А ще я довго писала книги подумки, перед сном створюючи власну казку. Щось ожило й перенеслося на є....папір? Екран?....одним словом - тепер це можуть читати й інші)
Колись давно я вважала, що зроблю подвиг, написавши "неДитячу" казку, але тепер в мене навіть сумнівів у власних силах не виникає)
Я рада такій колежанці як ви)))
Наталка Черешня, схоже, це професійне)))
Доброго вечора. Перши спроби писати почала робити десь у класі четвертому. Здебільшого це було схоже на фанфики. А ось перши самостійні спроби народилися за досить дивних обставин.
Якось, років у дванадцять, я почала малювати будинки (через багато років це захоплення виросло в професійну діяльність). Не просто однотипові. Це були будинки-палаци, замки, будинки з таємними переходами та прихованими кімнатами. Я повністю, в детялях, розробляла зовнішній вид, та внутрішній їнтер'єр. На кожен будинок у мене йшов окремий зошит.
А потім у кожного будинка почала народжуватись власна історія. Нажаль не всі з них я записувала, але деякі сюжети почали оживати зараз у моїх творах.
Тейлор Грін (Taylor Green), ( ˘⌣˘)♡(˘⌣˘ )
Все почалося, коли мене абсолютно випадково залучили до перекладу крутого англомовного фанфіку. Тоді я відкрила для себе фанфікс і фікбук.
Перша реакція: "А що, так можна було???"
Потім ми з співавторами написали кілька фанфіків. А потім я почала дивтися літнет і букнет.
І вирішила спробувати.
Писала спочатку "в стіл". А в березні, коли стало зовсім тяжко, подумала - а чи не може букнет стати такою собі "віддушиною"? І почала допрацьовувати і викладати фентезі "Відьма та Декан". Абсолютно несподівано повість стала досить популярною. Ось так і пишу :)
Наталія Косенко, Ой, дякую :)
Чесслово, в стіл.
Я довго не могла позбутися блоку, що є серйозна література, а є графоманія, а є я, яка взагалі з математичною освітою і ні разу не гуманітарій ))
Хах)) Навіть не знаю, я придумувала історії одразу ж, коли навчилась писати... Вже в 3 класі вигравала свої перші олімпіади з мов, зазвичай перемагала саме за рахунокк творів. Добре памʼятаю, як замість твору раз написала вірш. Тема була "Цілую руки матері", мені було 9 років. Памʼятаю останню строфу:
Цілую руки матері
І хай там буде як,
Ці руки, руки матері,
Це буде мій маяк!
Ахахах)) Кумедно зараз це згадувати)) Тож у мене по суті все почалось з віршів. Потім були мініатюри в прозі, потім оповідання, мені весь час хотілось написати все більший і більший обсяг ахахаха)) В 15 в мене зʼявилась задумка першого роману і це було.... Пригодницьке фентезі ахахахах))) Я написала двотомник десь до 17. Потім вже написала два своїх перших любовних романи))
Наталія Косенко, ахахах)) не вважаю, що на букнет в мене все прямо так добре пішло ахаахха)) я просто тут давно) Дякую))) Як я і казала раніше, я просто дуже люблю писати
Це так класно, згадувати про ті часи, коли не хвилювало як зробити творчість справою життя)))
Мого першого персонажа звали Вундеркіндом. Він був прибульцем, жив у нас на стелі у тіні з під люстри (вона трохи нагадувала видовжену людську голову). Розповідала молодшим брату і сестрі про його планету і пригоди на нашій землі. З того все і почалося.
Коли підросла щоб не робила і де б не була, в голові завжди будувалися якісь діалоги невідомих людей в різних ситуаціях. З них слідом за голосом виринали і постаті, а з них будувалися цілі життя) Тільки ходиш і думаєш аби поменше додавати від себе, аби не влізати в їх простір, аби не пускати занадто у свій.
Класна у вас тема для блогу)) перезнайомимося трішки) тут іноді дуже хочеться підтримки))
Тейлор Грін (Taylor Green), Чесніше виходило. Щиріше) значить є над чим працювати зараз))
Я з самого дитинства люблю вигадувати історії. Почала писати твори, і тоді зразу я почула першу критику. Друг сказав типу, що за дурню ти пишеш. Але це зовсім не дало привід зупинитись писати. Коли ми виросли думка друга змінилась і він дав мені навіть одну пораду.
Починала писати з казок. Для мене одна історія запам'ятається мабуть що на все життя. Моя молодша сестра прийшла зі школи і сказала, що їй треба написати казку на українську мову. Я тоді ще з нею не вчилась (вчилась в іншій школі). Я написала їй казку. На наступний день вона приходить зі школи і каже, типу мені вчителька поставила за цю казку 12 балів. Це так було приємно.
Rouce, У Вас ще кльовий друг))) Мій, не встигла я відвернутися, вже різав апельсин на моїх рукописах :D
Дуже класна історія, дякую, що не пройшли повз блог, а розповіли :3
❤ Особливо про казку мені сподобалось))) І сестрі допомогли, та ще й таку високу оцінку отримали)))
Дуже схожа до моєї історії. Мені 12-13 років, я вже трохи почитав книжок, куплених на барахолці і звісно ж ГП. Я ріс в Києві в україномовній родині, але зрозуміло чому був зросійщений.
Я не можу згадати яка перша була історія, але здається саме "Іспитатель"(сорі, нема рос розкладки). Це зовсім короткий бойовичок і помістився в зошиті на 12 сторінок. Про британського військового, який був надлюдиною в результаті експериментів. Він шось там втік з бази і йому допомагали шось робити діти мого віку. Там навіть фіналу не було... Назвімо це відкритим фіналом, а не авторською помилкою)))
Мені здається подібні речі одразу виставляють пріорітети в житті. Чим в дитинстві займаєшся тим і будеш по життю. Тому після школи я пішов вчитися на сценариста, бо книги книгами, але кіно крутіше)) І загалом намагаюся займатися тим, шоб розповідати. Роблю комп'ютерні та настільні ігри, копірайтю про щось...
Тейлор Грін (Taylor Green), Як скажеш:)
Як я розумію Вашу історію про вчительку зарубіжної літератури)))) Моя мені завжди говорила, що пишу нікудишньо й занижувала бали спеціально) А я така, кожного разу здобуваючи нове призове місце на олімпіадах, саме завдяки своїм творам, як і Ви, шукала її поглядом у залі)))
А так то почала я придумувати історії як тільки навчилася говорити) До речі, уточнення, почала я говорити одразу реченнями, тож і розповідати щось було легко) Як Ви розумієте, писати я тоді абсолютно не вміла, зате збереглися аудіозаписи з історіями, які й досі часто слухаю. Але через те, що десь чотири, а то й більше букв тоді не вимовляла, досі не можу додуматися, про якого такого монстра постійно розповідала все нові й нові історії батькам))))
В школі, як вже згадувала, писала твори, але про книги, як такі, не задумувалася) Так, звісно, створювала фанфіки, але суто в своїй уяві))) Так було набагато цікавіше, оскільки за день проходила біля п'яти кілометрів і в основному сама)
Тейлор Грін (Taylor Green), Цілком згодна))))
Дякую❤ ❤ ❤ Все взаємно))))
В один допис , широта думки не влiзла. : -)Тому пишу два. Як зараз пам'ятаю Бориса Акуніна шукав.
Деякий час був на Лит_ нет читачем, потім вирішив , що в самого стопка зошитів списаних лежить. Чому б себе не спробувати в цій справi? Хоча Харків ,будемо відверті , був російськомовним містом, але на російській мові справа не пішла.
Така от моя історія , будемо знайомі)))
Лео Нур, Вперше читаю реальний приклад, коли "хватить сидіти за тим компуктером" дійсно спрацювало ахахах То сам Всесвіт Вашого Франкенштейна зламав, а не батьковий знайомий))) Так шо все на краще ;)
Дякую за цікаву історію, дуже повчально та надихаюче ❤
Вирішив долучитися, бо в де в чому ми схожі. Як зараз пам'ятаю , почав писати ще малим, в шкільному віці. Що правда вiд ліні , i нудьги. Мiй ноутбук , вiн же моя основна читалка, зробив мені подарунок під новий рiк - накрився. В тi далекі часи початку двохтисячних, про інтернет на телефони тільки чули.
Як виявилося , там поломка не значна , от тільки відчув на собі "скупий платить двiчi". Мого першого "Франкенштейна" спаяв батьків знайомий , з сусіднього села. Бо так було дешевше. За що я його так i охрестив. Але коли деталька полетіла, я вже точно не пам'ятаю що там було, мало того що новорічні свята, так ще й чекати довелося поки деталь з старої моделі підгонять.
Домашня бібліотека була перечитана вiд корки до корки. I, як на зло , в той рiк снігу навалило. Так щоб пхатися по заметілях , в сільську бібліотеку було відверто в лом. В перше пожалiв , що зимові канікули такi довгі. I в один момент, довгим зимовим вечором, що плавно перейшов в ніч, взяв зошит , ручку i став писати.
На роки , це для мене стало хобі, захопленням. До поки одного разу, я не наткнувся на Лит_ нет. Наштовхнувся я на нього чисто випадково. Шукав сайт , де можна було прочитати новинку.
Дуже весела історія))) теж писала в молодших класах "фентезі" про те, як розтоптала мурашник чарівних мурах, а вони за це виконали десять моїх бажань))) як згадаю, аж вуха червоніють від сорому)))
Богдана Малкіна, Згоден, у антагоніста була чітка мотивація - отримати десять бажань)))
Сміюсь і плачу! Ваша вчителька, певно, не розуміється у літературі, і не бачить талантів. У тебе дуже легкі та невимушені книги, і пишеш класно! Дуже тішусь, що все ж у тебе вийшло показати свій талант та довести вчительці, що вона помилялась. Українська мова не дарма солов'їна, якщо розмовляти нею на самоті, здається, що отримуєш відповідь у тиші. Натхнення тобі та багато активних читачів!!! З нетерпінням чекатиму продовження "Попелюшка під прикриттям" а ще хотіла запитати, на скільки сторінок планується книга?
Бетсі Прусс, В Музи певно з тренуваннями, як у мене зі спортом - натхнення раз в пів року :D Але будемо старатися ;) Заради тебе вже сьогодні засяду, зранку)))
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати