У шкільні роки моїм найбільшим захопленням були книги, адже вони давали змогу втекти від не зовсім цікавої реальності у нові, сповнені пригод та таємниць, світи. Особливо мені подобалось читати вночі, коли ніхто не міг потурбувати. Засинаючи, уявляла, як стаю невідʼємною частиною сюжету, виправляю помилки головних героїв, уникаючи небезпек. Й іноді ці сни були настільки справжніми, емоційними та матеріальними, що здавалось - паралельні світи існують і я й справді потрапила в один з них. Але я була дитиною, тому й особливо не довіряла власній інтуіції, яка вже тоді шепотіла - а в цьому щось таки є.
Доросле життя, дорослі книги та дорослі турботи змусили мене геть забути про дитячі мрії. Пригодницькі книги поступились місцем психологічним триллерам та детективам. Я почала писати, але тексти були "важкими" - розповідали історії вигаданих людей із абсолютно реальними проблемами. "Сашко" - як діти дорослішають і забувають власних батьків. "Старий Пес" - життя приблудного собаки, його філософія, думки. "Палата №6" - боротьба маленької дівчинки із невиліковною хворобою. Чомусь мені чудово вдавалось відчути "чужий" біль, втрату, а от радість описати було набагато важче.
І ось одного чудового дня я натрапила на книгу Карлоса Кастанеди "Вчення Дона Хуана". Чому вона змусила мене повернутись до дитячих мрій - не знаю. Можливо, вона лише наштовхнула на думку прислухатись до себе. Але з того дня я знову почала бачити "свої сни". І щоранку мені не хотілось прокидатись - світ сновидінь знову заволодів моєю свідомістю. Адже там я могла робити все, що серцю завгодно (в деталі вдаватись не буду - має ж залишитись щось в таємниці).
(продовження буде...)
3 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиТак цікаво читати, що у когось був схожий досвід) Я ще у фантазіях перед сном фільмах і серіалах інколи бувала. Хоча у книгах, звісно, частіше
Зоряна Ткачук, Я також не експерт у цьому питанні, проте дечого навчилась. Наприклад, мені вдавалось "програмувати" тему сну - особливо це стосувалось "Єви". Тобто, перед тим як заснути, багато думала і "вбивала" в підсвідомість, що мені потрібно писати продовження. Й іноді мені й насправді протягом ночі снились герої книги.
Ще колись прочитала, що якщо ти хочеш зрозуміти чи знаходишся у свідомому сні, варто спробувати прочитати будь-який напис. У звичайному сні ти не розрізниш літери, просто знатимеш, що написано. А у свідомому - конкретно прочитаєш речення. Мені вдавалось. Раніше. Як Ви й кажете, щоб досягнути якогось результату, потрібна практика, а в мене не завжди знаходиться для неї час.
Цікаво описано) Теж майже кожного дня останнім часом не хочу прокидатися, бо сни настільки яскраві та несуть так багато таємниць, емоцій, пригод. Думала, що це круто, поки десь не натрапила на думку, що втеча у сни, чи у книги, чи у фільми, це завжди втеча від себе. Від свого реального життя. Бо воно теж може бути не менш яскравим, якщо пробувати і намагатися бути вільним не тільки у сні, а й наяву. В мене поки в підсвідомості виходить набагато краще, ніж у свідомості))
Наталія Косенко, Цілком погоджуюсь, що втеча у сни - це втеча від реальності. Особливо, якщо день був сповнений розчаруваннями. Звичайно, потрібно зосереджуватись на реальному житті, але іноді це важко.
Проте я сни використовувала й для того, щоб уявити продовження "Єви". Не знаю, чи це повʼязано, але ось, наприклад, дописувала один розділ й мала сумніви щодо його продовження. Думаючи про сюжет, засинала, а наступного дня, коли знову починала писати, історія "йшла" дуже легко й невимушено.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати