Вітаю, мої любі!

                 Сьогодні пропоную познайомитись з Андрієм.

                                                   Уривок.

Втомлений Андрій потягнувшись поклав речі, що тримав на поличку в прихожій. Кліпнувши очима прикипів до дружини, важко кинувши.

— Я слухаю.

— Ти бачив її щоденник? — Зірвалася Вікторія, і не давши йому відповісти Озлоблено додала. — У неї замість навчання кавалери в голові.

— Віко, зараз канікули. — Нагадав втомлений Андрій, не випускаючи доньку з обіймів. Дитина ридала, Притиснувшись до нього.

— Це не дає їй права цілий день не вилазити з ноутбука та телефона, та тепер більше не буде. — Висловилася Вікторія одягнена у легкий літній червоний сарафан, й оминувши чоловіка та доньку підійшла до скляних дверей в прихожій, прочинивши їх.

Андрій вилаявся в умі погладжуючи доньку по спині, а от у дружини через плече роздратовано запитав.

— Вікторіє, а чому наша донька сидить цілий день у телефоні та ноутбуці? Невже важко чимось зацікавити дитину? Хоча зрештою, якщо вона цілий день належить сама собі, то, що їй іще робити? І, що весь день робила ти? І де була?

— Що??? — Зірвалася Вікторія різко обернувшись. — То по твоєму, я ще у всьому винна?!! — Великими очима жінка дивилася на рідних. — Гаразд! — Сухо Фиркнула, а тоді підвищеним тоном, який перейшов на істеричний крик, заявила. — Ви обоє егоїсти. Ти думаєш лише про роботу. — Тицьнула пальцем на Андрія, а тоді перевела його на доньку. — А вона про кавалерів, а про мене хтось подумав? Вам обом начхати на мене. І до речі де ти був досі? Твій робочий день закінчився о вісімнадцятій.

                           ПРОДОВЖИТИ ЧИТАТИ

           Миру нам всім та швидкої перемоги.