Чорний загін. Глен Кук

Доброго вечора. Ми з України!

Декілька років тому, на блошиному ринку, мені на очі потрапила затерта обкладинка с гучною назвою «Чорний загін», за авторством Глена Кука. Нажаль і сором, книжка так і лежала чекаючи свого часу на полиці серед багатьох (прочитаних) інших. І вже, як мої руки дотягнулися і до неї,  моє враження було досить приємним.

Як виявилось після прочитання – це ціла серія книг, з одинадцяти романів (може вже більше, давно не слідкував за оновленнями). На щастя, книга в моїх руках, якраз була першою із серії.

Чесно кажучи, імена котрі письменник використовував,  в самому початку читання, здавалися мені не дуже звучними для подібного жанру. Мовчун, Гоблін, Масло, Костоправ та інші, підходять для якоїсь злодійської романтики, але, повторюсь, це лише на мій розсуд.

Прочитавши трішки далі, письменник дає обґрунтування подібним кличкам. Чорний загін, на те і чорний, що туди приходять всі, у кого за спиною історії, які він не хоче розповідати. Тому ім’я, прізвища, минуле та сподіяні гріхи, залишаються в тому – іншому житті, до Чорного загону. Це вже не кажучи,що для тутешніх магів, розкриття свого справжнього імені, рівноцінне самогубству.

Загалом мені імпонує стиль письма та активність сюжету цього письменника. Особливо яскраво відображається жанр темного фентезі, тут взагалі відсутні світлі кольору оповідання, лише багато відтінків темряви.

Кожен із герої має за спиною багато створеного жаху, і він не зволікає додати до них ще кілька «перемог». Навіть діалоги виблискують рідкісним чорним гумором, та зневагою до життя людей, що не є членами загону.

Щодо сюжету, не можу сказати, що він має під собою унікальні основи, або дуже яскраві елементи. Скоріш, він досить передбачуваний, але не менш цікавий, з постійною інтригою того, хто із головних героїв загине в наступній сцені.

Не вибагливим цінителям жанру, або тим хто лише хоче ознайомитися з ним, рекомендую до ознайомлення.

Дякую за увагу. До наступного разу.