Здається, їхня подорож зривається через бурю)
І як тільки роблю перший ковток, як раптом світло гасне, і ми опиняємось у суцільній темряві. Я прокашлююсь, від несподіванки вино потрапило не туди, а за мить на моє плече лягає чоловіча рука.
— Обережно, не хочеться втрачати цінну працівницю, - тихо шепоче бос біля вуха.
Він плескає мене по спині. Не сильно, лише для того, щоб я прокашлялась. На очі накочуються сльози і я глибоко вдихаю.
— Що сталось? - запитую захриплим голосом.
Напомацки кладу келих на стіл і оглядаюсь, але нічого окрім темряви не бачу. А також гостро відчуваю присутність боса. Він продовжує мене плескати, хоч потреби в цьому більше немає.
— Напевно обірвало проводи, - говорить серйозно. - Надворі зірвався буревій. Буде снігова буря.
Я прислухаюсь. І справді, за вікном гуде так, наче щось велике та металеве ламається. Я здригаюсь від розуміння, що ми можемо застрягнути десь посеред шляху, якщо виїдемо. Здається, мій бос думає про те ж саме.
— Було б добре знайти нічліг. Небезпечно вирушати в таку погоду. Хоч моє авто досить міцне, але я не хочу ризикувати.
Тепер його рука повільно гладить моє плече. Під шкірою біжать мурашки, а серце прискорюється. Я прокашлююсь вже не через вино, а тому, що почуваюсь незручно. Я не бачу його, але чітко відчуваю тепло його тіла і запах дорогих чоловічих парфумів, яким він постійно користується. Здається, за цим запахом я б впізнала його у будь-якій ситуації.
Навіть ніколи не задумувалась, наскільки добре я вивчила свого боса за ці місяці.
— Не панікуйте, я зараз увімкну генератор! - лунає десь у темряві голос власниці.
Я видихаю з полегшенням. Зараз появиться світло і мій бос нарешті відійде від мене, перестане мене бентежити своєю близькістю. Він продовжує стояти поруч, а я чомусь не можу йому нічого сказати. Чи просто не хочу?
А раптом Андрій мав рацію і Борисович бачить в мені більше, ніж помічницю? Це нічого не змінює. Андрій зневажив мене, чітко показав, що він мені зовсім не довіряє. За його логікою я можу займатись сексом з будь-яким чоловіком, якому я сподобаюсь. Це дурість якась.
Нарешті кафе осяває яскравим світлом і я примружую очі. Коли розплющую, бачу, що бос вже сидить на своєму місці і п'є свою каву, наче взагалі нічого не відбувалось декілька секунд тому.
Повз нас шмигає парочка, яка сиділа у кутку.
— Швидше, - підганяє хлопець дівчину. - А то застрягнемо тут надовго. Дороги вже напевно засніжило.
Вона біжить за ним на високих підборах, ковзаючись на слизькій підлозі. Я проводжаю їх поглядом і важко ковтаю.
— Може нам теж час вирушати? - запитую у боса.
https://booknet.ua/reader/mi-bos-spokusnik-b462823?c=5186829&p=1
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати