Крила рудого Янгола.

         Слава Україні!!!

Вітаю, мої любі. Початок нової історії вже на Букнет.

ЧИТАТИ ТУТ

Анотація.

Черговий викидень. Зрада чоловіка, його погрози викинути Анастасію зі свого життя, та позбавити роботи... Ці події вибили жінку зі звичної колії. Добре, що поруч залишилася запальна подруга, що не дасть розкиснути, та і тьотя підтримує.

Все частіше подумки жінка повертається у юність, до свого першого кохання. Здається вона й досі кохає свого Андрія.

Андрій надто злякався за доньку, яка ледь не загинула у ДТП. Чоловік не може збагнути, того, що Діану і його людей врятувала дівчина. У рятівниці доньки, впізнає своє перше кохання, але жінку звуть Валерія, а не Анастасія. Чоловік все більше відчуває, що Валерія — це і є його Анастасія, тому вирішує залишити жінку поруч...

                   Картинка клікабельна.

Уривок...

Дівчата зупинилися біля яскраво червоного кабріолета, який належав Маргариті. При статусі розпущеної мажорки, подруга мала людські якості, не була зазнайкуватою, а навпаки надто доброю та чуйною. Дівчина володіла своїм невеличким бізнесом. Їй належали два елітних СПА-салони, що носили статус найкращих у столиці. Хоча при цьому Маргарита досі жила з батьками.

Подруга цинічно глянула на Анастасію та з критикою в голосі заговорила.

— Глянь на себе... Ти молода, успішна, красива, але, що це за лахміття на тобі? У тебе куча нормальних речей... – Настю, годі, не вередуй, а мовчки сідай в машину. Я все зроблю сама. Сьогодні ми їдемо тусити в найкращі клуби Києва. Вони будуть підкорені нами. Нехай твій Рома лікті гризе від ревності та хвилювання.

— Рито, ні! – Розгублено заперечила Анастасія.

Маргарита відчинила дверцята пасажира та суворо наказала.

— Сідай!

Рудоволоска розгубилася. Задум подруги їй зовсім не до вподоби. Навпаки хотілося спокою та тиші, але ж її не перепреш. Зніяковівши поправила квітчасту просту літню сукню, зітхнувши, таки сіла в машину. Відразу одягнула чорні окуляри, та пристебнувшись ременем безпеки, збентежено глянула на подругу.

Рита зі співчуттям дивилася на неї.

— Настенько, я знаю, що я сука, але повір краще бути такою, ніж обманутою та приниженою. – Чорнява дівчина поправила пасмо волосся, що роздував вітер, різко додала. – Твоє кохання, тебе погубить, люба подруго.

Анастасія кліпнула очима ледь посміхнувшись, адже знала, подруга розсердилася не на жарт. Рита, мабуть, справді хоче лише добра для неї, але у відповідь теж вирішила поглузувати, погодившись.

— Можливо, але тебе воно якось не зачепило.

Тепер Маргарита дивилася на руду подругу великими очима. Вона завжди висловлювалася делікатно, очевидно це захисна реакція. Примружившись чорнявка завела двигун, зрушила з місця, відверто кинувши.

— Краще любити себе кохану, ніж кого попало...

                            ПРИЄМНОГО ЧИТАННЯ.

                      МИРУ ВСІМ НАМ ТА ПЕРЕМОГИ.

2 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Лія Тан
08.04.2022, 12:55:39

Величезне спасибі. Приємного читання.❤️

Дякую. Вже в бібліотеці.

Інші блоги
Популярність .
Вирішила трішки написати своїх розмірів про популярність. Коли я прийшла на цю платформу я взагалі не думала про таке як популярність. Я лише хотіла дати своїм історіям життя в надії, що колись , хтось прочитає їх. Та потім
Міланте, це маленький дарунок тобі)
Нарешті я перейшла від думок та планів до дії і почала викладати давно оселившеся в голові оповідання. Це фентезі - незвичний для мене жанр. Але дуже популярний сьогодні - то чому б і ні? Міланте, свою першу фентезійну спробу
Любителям сучасних любовних романів
Любите читати сучасні любовні романи? Тоді вам сюди! Я підготувала добірку своїх сучасних любовних романів. ?"Як позбутися дівчини?" Антон гадав, що це стосунки на одну ніч, а дівчина виявилася донькою його
Доля подарувала їй усе, про що мріють
У неї вірний наречений і безтурботне життя в замку. То чому ж вона порушує обіцянку? Може, тому, що її не давала. Стародавній талісман прокинеться, зробивши героїню заручницею гри Світла і Темряви. Її шлях
Життєво.Емоційно.Відверто❤️максимальна знижка і...
— Ви щось забули, пане Лісовський? — кажу, не обертаючись. Бо ні бажання бачити його знову, ні відваги. Вони вийшли з кабінету хвилин зо десять тому і, я була у своєму праві підійти до вікна, що виходить на місто, аби
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше