Коли я починала писати книгу, то вирішила для себе одну важливу, ба навіть принципову річ - моя книга повинна бути правдивою. Тобто, деталі які не мають відношення до фентезійного світу вигадок повинні бути точними.

"Писати добре означає писати правдиво. А правдивість розповіді залежить від того, як автор знає життя і наскільки добросовісно працює, щоб навіть коли він вигадує, це було схоже на правду. (Ернест Хемінгуей)"

Тож я почала діяти. Я називаю цей процес "дослідження письменника" - процес, коли ти перечитуєш сотні сторінок потрібної інформації в пошуках того, як у 15 столітті називався пивний бокал (одна із приблизно вдалих відповідей - кухоль, але і тут не все так просто). Та пошук в інтернеті це хоч і зручний спосіб отримання інформації, особисто для мене він недосконалий і обмежений. Для лінивого, наприклад, він не дуже підійде - щоб знайти щось специфічне (у мене тільки такі запити) потрібно витратити не одну годину пошуків. Гугл все знає, це так, але не завжди цю інформацію ви знайдете на першій сторінці пошуку. Доведеться погортати десятки різних сайтів у пошуках потрібного.До того ж коли стаття не визнана науковою, в ній можна написати будь-які безглуздості які тільки прийдуть вам у голову. Є в мене декілька сайтів, з настільки дивовижними та безглуздими фактами, що можна на стендап відправлятись.

Тож переходимо варіанту номер два - інтерв'ю або консультація. Спершу про плюси. Якщо у вас є можливість запитати про потрібну вам інформацію у професіонала потрібної вам теми - це прекрасно! Я вас вітаю від щирого серця, вам дуже пощастило - працюйте, питайте, уточнюйте та нарешті пишіть. В порівнянні з пошуком в інтернеті вам не доведеться "збирати інформацію по крупинках" в різних джерелах, і з великою ймовірністю про певність сказаного хвилюватися не потрібно. Мінус цього методу не зовсім явний. Просто якщо ви автор-початківець, як, наприклад я, вам буде важко в пошуках респондента, який погодиться з вами працювати. Зо і сталося зі мною, коли я хотіла уточнити інформацію про язичництво в одному популярному пабліку на Фейсбуці. Суть листування можна описати відомим прислів'ям "Почали за здоров'я, закінчили за упокій", де аргументами слугувало навіть мій "дивний" псевдонім. Взагалі це досить зрозуміла реакція, і тут потрібно зрозуміти, що просто так допомагати вам ніхто не збирається. Спробуйте зрозуміти, що один невдалий досвід з представником якоїсь організації чи професії не повинен вплинути на ваше відношення до цієї структури в цілому. Злі люди є всюди. А бути новачком не соромно. Соромно демотивувати людину, яка зацікавлена дізнатися щось нове.

Головне не переставайте старатись і досліджувати, впевнена - читачі пізніше відчують та оцінять ваші результати. Будьте добрими один до одного. Всім натхнення та творчих перемог. Ваша Асія Чен