Зовсім не зимовий настрій

Доводиться декілька разів на день дивитися на календар, щоб нагадувати собі, що вже кінець січня. Мозок постійно думає, що зараз осінь чи початок весни. Іноді йому здається, що скоро Новий рік. Я не люблю зиму через холод та ожеледицю, але це вже занадто ( Хочеться хоч трохи святкового настрою. Щоб зима була зимою, а з неба йшов пухнастий сніг, а не мерзенний крижаний дощ. Окрім того нікуди не діваються повітряні тривоги та страх перед майбутнім. Іноді ходжу по будинку та дивлюся, що можна взяти з собою у випадку чогось ( 

Планую завтра поїхати у місто та купити собі щось смачне та подивитися Різдвяну комедію ну і звичайно першу частину Гаррі Поттера, або може послухати Гобіта. 

А як ви підіймаєте собі настрій?

До речі оновлення "Амулет стихій"вже на сайті) Дуже люблю цю історію. Вона переносить мене у ті часи, коли єдина проблема була, що хлопець який мені подобався навіть не дивиться у мій бік))

Прихиливши велосипед до дерева, Лера набрала номер що продиктував дядько. Якийсь час у телефоні йшли гудки, а потів в трьох метрах від неї заграла  знайома мелодія.
— Алло! — дівчинка примружилася, вдивляючись у темряву. — Алло!
— Алло! Хто це? — долинуло з динаміка.
Дівчинка здригнулася, почувши голос. Він здався на подив знайомим, ніби вона його колись вже чула.
Лера помітила недалеко від себе чийсь силует, та зрозуміла що це хлопець. Але розрізнити його у темряві не змогла.