На хвилі флешмобу

Усім привіт. Несподівано для себе, вирішила також спіймати хвилю, написавши 10 фактів про себе. Чесно кажучи, було важко вирішити, про що саме написати. Було б  набагато простіше відповісти на поставлені запитання. Але чого не зробиш заради улюблених читачів. Отже:

1. Щодо обраного псевдоніму, то тут все дуже просто. У ньому використані частини спражнього імені й прізвища. Чи довго я думала над тим, яким саме він буде, чи гарно звучатиме, і головне, чи стане він для мене комфортним? Насправді, не дуже. Ідея з'явилась дуже швидко. Я не хотіла афішувати справжнє ім'я, але прагнула при цьому не втратити себе. Крутила-вертіла літерами, міняла їх місцями, і в результаті вийшло те, що справді стало рідним. 

2. Писати вірші та  невеличкі твори почала ще в школі, років мабуть у 10. Завжди показувала свої роботи батькам, бабусі з дідусем, зачитувала молодшій сестричці. Для мене це було спражньою гордістю. Подорослішавши закинула це заняття, що цьому послугувало - не згадаю... Але з часом, все частіше ловила себе на тому, що ті ситуації, які траплялись у житті, завжди у різних варіаціях програвала в голові, і цих варіантів було так багато, що почала їх просто занотовувати. Виходило щось на кшалт щоденника, але це потім виходили різні, розбавлені містичністю, вигадані історії.  Наважилась деякі з них публікувати лиш зараз. 

3. Мабуть так у більшості з нас, авторів Букнету, при написанні твору відбуваються такі собі зйомки фільму, якщо не цілого серіалу:) Сюжет часто  змінюється, бо кожного разу бачу його зовсім по-іншому, з'являються нові ідеї, які хочеться якнайшвидше втілювати в конкретній історії. І зажди з однієї історії виходить ще декілька, і так по колу))

4. Про моє захоплення з близьких ніхто не знає, це такий собі особистий простір, маленький світ, у якому я дозволяю собі відпочити від навколишньої метушні, прожити події й відчути емоції героїв. Мабуть, просто є острах почути від них критику, опустити руки й поставити на цьому хрест. Боюсь їх розчарувати. Щодо критики від інших, то її я сприймаю абсолютно спокійно й адекватно. Завжди відкрита до пропозицій, зауважень та спвівпраці. 

5. Завжди пишу ручкою на папері, а потім передруковую на ноут. Старомодно, можливо, але так зручніше, не звертаєш увагу на червоні підкреслення й тим самим не збиваєш себе з нахлинувшого потоку ідей. 

6. Не можу писати в абсолютній тиші, вона мене дратує.  Надихнути ж на паписання чого-небудь може будь-що: погода, природа, подорож, знайомство з новою людиною, фільм, музика і т.д. Список може бути безкінечним. Коли ж немає натхнення намагаюсь не писати взагалі, бо то марна справа, зіпрований настрій і витрачений час в результаті.

7. Завжди пам'ятаю свої сни, вони дуже чіткі, незвичні й сповнені містикою. Завжди збуваються. А потім стають частиною історій)

8. Назви творів з'являються не одразу, з цим важче. Спочатку твір, потім обкладинка, буває навпаки,  і вже потім з'являється його ім'я. 

9. На даний момент переживаю творчу кризу, не в писемності, ні, у своїй професійній діяльності, яка зазвичай вимагає креативного підходу до своєї справи, максимальної завантаженості й включеності у процес 24/7. Здається я вигоріла, хочу солодкого і спатуньки.

10. Над цим пунктом дуже довго думала і вирішила запропонувати заповнити його з вашою допомогою.  Із задоволенням відповім на будь-яке ваше запитання)))

Сподіваюсь, що вам було цікаво)