Вітаю, любі читачі! Як ви вже помітили, на роман "Дозволити все" відкрилася передплата.

Дякую усім, хто вже продовжив читання, і хочу запросити тих, хто ще цього не зробив. Щоб визначитися, чи продовжувати читати, вас напевне цікавить, чого чекати далі. Тут мушу запевнити - все найгарячіше і найромантичніше попереду! 

А далі, увага, СПОЙЛЕРИ! Не читайте, якщо хочете, щоб оновлення були для вас повним сюрпризом))

.

.

.

.

Я вже не дочекаюся, щоб показати вам, наприклад, мої улюблені 15-16 глави... і 22-23... (їх, щоправда, ще треба відредагувати добре, тому пришвидшитися поки що не можу). Якщо продовжите читати, зрозумієте, чому я виділяю поки що саме ці глави))

І наостанок кілька діалогів, щоб подражнити:

Андрій пирснув зо сміху, як це кілька хвилин тому зробила вона. Помахав головою і сперся ліктями на барну стійку, продовжуючи усміхатися.

— Навіщо ж ти так з бідолахою?

— Просто не люблю вульгарщини. Тупішого способу закадрити дівчину не вигадаєш.

— А що тоді любиш? Як тебе кадрити?

— Можеш похвалити моє почуття гумору і чимось пригостити.

— Хвалю, у тебе чудове почуття гумору. І пригощаю. Але не тут. Їдьмо до мене?

— Тоді...

— Але я не запишу. Не хочу тебе запам'ятовувати. І взагалі розповідаю тобі це все тільки тому, що знаю: за кілька годин, максимум до завтра, все забуду і не гризтимусь тим, що вилила незнайомцеві душу.

— Тоді як мені стати для тебе не незнайомцем?

Вона похитала головою і закотила очі під лоба.

— Ти не розумієш? Мені це не потрібно. Не цікавить. Н-е х-о-ч-у.

Чекаю вас разом з героями! Щоб читати, тисніть тут.