На зараз у чернетці "Одеського дворику" показує 213 тисяч символів. Але це лише чернетка та лише половина окремих казок, які я редагую. 

З самого початку в мене не було прагнення якось "просунути" цей твір. Він для мене дуже особистий... В ньому немає крутих поворотів сюжету, немає напруження, немає пристрасті та "рожевих сопель"... Просто я, за роки мандрів між країнами та містами, звикла до інтровертного життя. Мені важко спілкуватися з тимчасовим оточенням, мені важко ділитися особистим... А "одеський дворик" дає мені відчуття "свого кола". 

Сподіваюсь, що й для вас, читачі, мій "дворик" стане потайним куточком відпочинку та гумору від суворої реальності. На черзі ще 15 пліток. Наступна історія про те, як мій смартфон "Самсон" після п'яти років життя та мандрів наказав довго жити. 

Остаточну вичитку на помилки та стилістику почну по закінченню. Зараз це ще дуже "рідна дитина", за якою не помічаєш недоліків. Хоча, зазвичай, я, як редактор та журналіст зі стажем, намагаюся писати грамотно. Але все ж таки бути водночас автором та редактором важко: то одно, то інше завжди кульгає :) 

Всім доброго "китайського" нового року!