Ситуація, в якій не бажаю опинитися нікому

Всім привіт!

Продовжується моя читацька вікторина, і сьогодні — новий уривок, за яким пропоную спробувати відгадати назву роману.

Підказка — жанр "Сучасна проза, молодіжна проза"

***

— ...то що ви вирішили? 

Виявляється, лікар вже двічі звернувся до мене з запитанням, а я тільки мовчки дивилася на нього і кліпала очима.

— Я розумію, що це для вас несподіванка, і вам потрібно все добре обдумати, поговорити зі своїм хлопцем, — лагідно, як до малої дитини, звернувся до мене лікар. — Якщо ви залишите дитину, то потрібно буде через два-три тижні прийти і стати на облік, здати всі необхідні аналізи, пройти огляд спеціалістів. У разі, якщо ви вирішите перервати вагітність — довго не відкладайте, приходьте одразу. Чим менший термін, тим легше мине ця процедура для вашого організму. А після дванадцяти тижнів ви взагалі не зможете зробити аборт. 

Я механічно кивала, дивлячись чомусь на знімок з УЗД, котрий лежав на столі.

 — Хочете взяти його? — лікар посунув клаптик рожевуватого паперу до мене ближче.

— Дякую, — я встала, відчуваючи якусь дивну порожнечу всередині свого тіла. Дивно, у ньому зародилося нове життя, а я почувалася так, немов у мене, навпаки, вийняли якийсь орган, і треба було вчитися жити за новими для себе правилами.

Я вийшла з кабінету. Пройшла повз двох вагітних, які сиділи на кушетці в коридорі, очікуючи своєї черги на прийом. Погляд ковзнув по плакату на протилежній стіні, з якого посміхалося кумедне маля в рожевій шапочці.

Втім, я досі ще до кінця не усвідомлювала катастрофічність ситуації, у яку потрапила. Здавалося, зараз відчиняться двері, лікар визирне зі свого кабінету і скаже, засміявшись: "Ну, як я над вами пожартував? Звісно, ви не вагітні, ідіть далі займайтеся сексом зі своїм викладачем, до нової зустрічі!"

***

Куди мені було йти? Того ж дня мене виписали з лікарні. Адже, як сказала чергова хірургиня, вагітність — це не хвороба, а природній стан.

І я, відчуваючи нудоту, яка вже стала моєю постійною супутницею, побрела через усе місто назад до рідного інституту. Пари тим часом вже закінчилися, але я все одно піднялася до деканату, тягнучи за собою пакет з речами.

Мельник виявився на місці. До того ж, був у кабінеті сам. Сидів за своїм столом і щось друкував на комп'ютері.

Коли двері відчинилися, навіть не одразу зреагував, такий був зосереджений на своєму занятті.

— Добрий день, — привіталася я.

Тільки після цього він повернув голову й поглянув у мій бік.

— А, це ти, — кинув неуважно. — А я саме думав зателефонувати до лікарні, спитати, як ти почуваєшся.

— Дякую, мені вже краще, — я раптом заплакала. Стояла з тим дурним пакетом у руці, а сльози градом котилися з очей, змиваючи туш, залишаючи на щоках брудні патьоки. 

 Мельник вражено дивився на те, як я ридаю і не можу зупинитися.

— Щось сталося? — в його голосі я нарешті вловила нотки співчуття. — Якісь серйозні проблеми зі здоров'ям? Потрібні гроші? У мене є знайомі в обласній лікарні, якщо треба, можна буде проконсультуватися…

— Я вагітна, — видихнула я. Мої руки тремтіли, коли я дістала з сумочки знімок УЗД і простягнула йому.

— Що це за дурні жарти? — він, як ужалений, зіскочив зі стільця, заходив по тісному кабінету, заклавши за спину руки. — Від кого, від кого, а від тебе я цього точно не чекав! Ти не можеш бути вагітна! 

— У мене затримка два тижні, — проказала я, стараючись говорити спокійно, але виходило не дуже.

— Це ще нічого не значить. Може, просто збився цикл.

— І лікар сказав… А от знімок…

Я помітила, як він зблід, обличчя стало напруженим, зовсім чужим, і говорив він, зціпивши зуби та ледве витискаючи крізь них окремі слова.

— І як тобі вистачило нахабства прийти з цим до мене? — він вихопив з моїх пальців злощасний знімок, розірвав на дрібні шматочки та кинув у сміттєву корзину біля столу. 

— Але це ваша дитина…

Краще б я цього не казала.

Бо він розмахнулася і відважив мені ляпаса, аж я на мить задихнулася і серце в мене в грудях завмерло, ніби роздумувало — чи продовжувати битися, чи краще зупинитись зовсім.

— Це не може бути моя дитина! — він знову замахнувся, аж я мимоволі зіщулилася й затулила голову руками. Але Мельник не вдарив мене, тільки сердито спитав: — З ким ти там валандалася? Я так і думав, що в тебе ще хтось є, крім мене! Бо ти тільки прикидалася, що хочеш мене, а насправді лише використовувала в своїх цілях! І зараз знову хочеш використати! Говори, хто тобі зробив цю дитину? 

— Ніхто, — сказала я, вся обмираючи від такої різкої зміни, що сталася з чоловіком, якого я — ніде правди діти — думала, що кохала. — Я ні з ким ніколи не була… тільки з вами…

— Так, я був у тебе першим, — Мельник кивнув головою, нервово крутячи в пальцях ручку. — Але це ще ні про що не говорить. Ти останнім часом геть охолола до мене, в тебе точно хтось був на стороні! 

Мені здавалося, що все це якийсь страшний сон, а я ніяк не можу прокинутися. І, мабуть, через це відчуття нереальності я зробила зовсім нехарактерний для себе тодішньої вчинок — почала йому погрожувати…

***

Мабуть, ви вже здогадалися, про яку книгу йдеться. Якщо так — пишіть відповідь у коментарях. Коли ж не знаєте — є шанс прочитати цю історію зі знижкою 25 відсотків, яка діє тільки сьогодні до кінця дня! 

До речі, продовження цієї книги зайняло друге місце у конкурсі "Ніч перед Різдвом"! Друга частина історії є повністю безкоштовною! 

А ще сьогодні вийшов новий розділ любовного роману "Служниця"! Не пропустіть, наразі сюжет розвивається дуже непередбачувано, а стосунки героїв нагадують емоційну гойдалку…

Ця пристрасна і романтична історія не залишить байдужим нікого, а ціна по передплаті мінімальна. Після завершення книги її вартість зросте, тож вигідніше придбати роман "Служниця" зараз!