Побачивши блог Мар'яна Доля про флешмоб  "Новорічно-різдвяні ворожіння" не змогла пройти повз, адже це абсолютно моя тема. Тож радістю долучуся.  В мене багато усього такого. А от конкретно ворожіння є в одному з викладених на сайті творів. Правда, цю повість присвячено не Новорічно-різдвяним святам, а Дню закоханих, та починається дія саме наприкінці святок з ворожіння.:

"Набралася сміливості й розпочала приготування до ритуалу.Розмістилася у вітальні. Там під вікном стояв невеликий стіл, начебто для комп’ютера, та я тою меблиною не користувалася. Тепер час настав. Якраз зручно буде. І розставлю приладдя й вмощуюся.

Спершу підійшла до столу та дістала усе для ритуалу. Застелила поверхню скатертиною, встановила дзеркало у широкій рамі. Розставила та запалила свічки й завмерла.

Серце калатало у грудях від думки про наслідки, але все-одно не могла змусити себе відмовитися від задуму. Обіцяла собі ніколи цього не робити, не магічити з дзеркалом. А от тепер несила зупинитися. Несамовите бажання зрозуміти, як бути й чому так склалася моя доля не давало спокою. Аж руки чешуться поворожити. Та обіцяла ж. Ні, клялася жодного разу так не чинити.

          Присіла на краєчок дивану, котрий стояв поряд, та обхопивши голову долонями, почала розкочуватися вперед-назад, намагаючись вгамувати вихор протиріч у моєї голові. Посиділа так трохи, душачи голос совісті. Відшукала в собі сили діяти.

На свій страх і ризик, розпочала ритуал. Вимкнула світло в кімнаті, підійшла до столу, нахилилася над люстерком і поринула у містичний світ потойбіччя…

          Наче в забутті, рефлекторно виконувала потрібні дії. Аж поки дзеркало не показало мені судженого: широкі вилиці, тонкі риси обличчя, великі сині очі та… хай йому грець, довге чорне волосся, заплетене в охайну косу, яка лежала на плечі…

          На вулиці несподівано завив вітер. У вікно стукнула гілка. Свічки разом згасли, пустивши приміщенням сивий димок. Лишалася тільки та, котру тримала у руках. Я сіпнулася від переляку і втратила концентрацію. Картинка зникла. У полум’ї свічки, що віддзеркалювалося у люстерку, лиш темне марево.

З хвилину остовпіло стояла, вдивляючись у холодну поверхню дзеркала й не мала змоги осягнути отриману інформацію. Отямившись, підскочила та ледь не впала, зачепившись за щось у темряві. Побачене мене неймовірно шокувало, бо не знала цього чоловіка та ніколи в житті не зустрічала. Та й не було можливості ніде зустріти людину з такою незвичною зовнішністю. І, найважливіше, це не він, не мій наречений. Значить, зробила неправильний вибір..."

Чим обернеться це ворожіння та як складеться доля персонажа читайте у повісті "Похибка у ворожінні"

P.S.:Повного опису немає, адже я не даю магічні рецепти у своїх книгах. Тим паче ворожіння з дзеркалами не бажано виконувати без допомоги чи нагляду спеціалістів з магії.