Монстри – це люди, які втратили людську подобу.

Моя книга не про те, чому вони такими стали… Це дослідження лише виведе нас на нещадне приречення людства на самознищення.

Моя книга про дітей монстрів. Це ПТСР, який троє героїв проживають абсолютно по-різному (хоча зверніть увагу, як двоє дзеркалять одне одного). 

Травмовані та зламані, вони хапаються за соломинки, які мають врятувати їх. Мають витягти їх із дна відчаю, куди вони потрапили не з власної вини, але звідки вибратися можуть лише самі… 

Може, цю книгу мені варто було назвати не “Покохай мене”, а “Полюби себе”? Хто знає… Можливо, мені вдасться передати це між рядками. 
А може, все, що нам залишиться – це нищівний катарсис, який випалив автору душу.

Чекаю вас у цій непростій подорожі. Тиць ТУТ ♥️

P.S. Прощатися рано)) але я віддала сьогодні одну з найважчих на поточний момент глав і не змогла втримати в собі ці слова…