Що Торі на Букнет сподобалося | Частина 13

Привіт ♥

Під час новорічних свят, я читала оповідання з конкурсу "Ніч перед Різдвом", до якого і сама вскочила буквально в останні дні прийому робіт. Прочитала звісно не всі, але достатньо для того, аби нині тішитися тим, що встигла додати свій твір на "поличку" з такими чудовими історіями. 

Насамперед щиро вітаю переможців!!!

Але сьогодні, продовжуючи свою давню рубрику (попередній запис з неї тут), хочу розповісти про деякі інші оповідання.

1. Дейв Блейк "Різдвяна пригода" 

Мандри двійка дітей всією Україною.

Анотація: 

Батько Артура та Мар'яни — військовослужбовець. Він збирався повернутися на Різдво додому, щоб святкувати його з дітьми та колишньою дружиною. Однак перед самими святами командування відмовило батькові у відпустці. Мама вирішує відправити Артура та Мар'яну до бабці Ніни, а сама їде святкувати Різдво разом з новим чоловіком у Буковель.
Будинок бабці Ніни переповнений кузенами, котрі не найкращим чином ставляться до головних героїв. Так, Артур і Мар'яна вирішують втекти і за будь-яку ціну побачити батька. Навіть якщо доведеться їхати через всю Україну.

За атмосферою це оповідання нагадало мені затишний сімейний фільм з елементами комедії, які раніше часто показували на початку січня. Тут і кмітливі діти, і пригоди, і благородна ціль, і антагоніст, який заважає її досягненню. 

Це історія про відвагу та винахідливість дітей, які не чекають, коли станеться диво. Вони створюють його самі.

Насправді для мене загадка, чому оповідання отримало такий слабкий фітбек. Можливо, анотація насторожила, а може, то через низьку активність автора на Букнет. Та як би там не було, "Різдвяна пригода" заслуговує більшої уваги. 

– … Повірити не можу, що у нас вийшло. Це справжнє різдвяне диво!

– По-перше, до Різдва ще два дні. А по-друге, ніяке це не диво. Ми самі створюємо нашу подорож.

– Хіба не диво, що водій дозволив нам поїхати? – здивувалася Мар’яна.

– Не диво, адже це я домовився з ним.

– Ех, коли ти вже подорослішаєш… – протягнула сестра і одягла навушники.

– Що? Дорослі не вірять у дива, дорослі створюють дива!

2. Натіко Маер (NAtiKO) "Подарую тобі казку" 

Найчарівніша казка – казка, створена руками люблячої людини.

Анотація:

— Якого принца ти собі нафантазувала? — запитую у дівчини своїх мрій. — Певно, неймовірного красеня?
— Чому одразу красеня? — обурюється. — Він може бути звичайним. Головне, щоб розумів мене та дарував казку.

Після тієї розмови я тільки те й робив, що втілював її фантазії. Тепер я маю розкрити їй всі карти та почуття.
Новий Рік — свято, яке наче створене для втілення бажань. І тепер час моїм здійснитися. Сподіваюсь, що вона нарешті побачить, що приховує серце.

На даним момент, це найніжніше оповідання, з тих, що я прочитала серед конкурсних. Впевнена, кожна дівчина трішки позаздрить Ларисі, коли прочитає цю коротеньку, але дуже чуттєву історію. 

– Ти всюди бачиш певну загадку, - усміхаюся.

– А як же без цього? – Лариса навіть не повертається. Захоплююся нею, адже вона не боїться показатися дивачкою й поводитися так, як їй хочеться.

– Як в твоїй голові виникають такі думки?

– Не знаю. Ти також вважаєш мене божевільною?

– Чому одразу божевільною? – зводжу плечима. – Дивакуватою так, але це дуже мило.

3. Богдана Малкіна "Бажання у новорічну ніч" 

Улюблена для багатьох тема кохання між викладачем (а точніше, викладачкою) та студентом.  

Анотація:

Закохана у свого студента. Вона не може переступити межу, але й не має сил забути про нього. Новорічні свята без пронизливого погляду темно-сірих очей не приносять стільки радості, як раніше. Тільки велика дружня родина допомагає не розклеїтися остаточно. Випадково загадане бажання здається великою помилкою. Але що як це особливий Новий рік?

Чесно кажучи, це оповідання – якась аномальна зона.  Я так і не зрозуміла, чому так категоричне табу на стосунки, якщо достатньо просто дочекатися, коли Андрій (той самий студент) закінчить університет (чи принаймні не цілуватися в людних місцях;)), але повірила у їхні почуття і драму з перших речень та з нетерпінням і хвилюванням чекала розв’язки.

Окрема тема в цій історії – сімейна атмосфера. В Асиній родині так затишно, що хочеться завітати до них на гостину.

Сиділа в залі очікування й відтворювала у своїй пам’яті образ Карпенка. Коротке пальто зі зведеним коміром, гольф під шию, джинси, звужені внизу, кросівки, все чорне. Світло-русе волосся, темні брови, сірі очі з важким поглядом, губи…

Одного разу вона навіть скуштувала їх на смак. Так сподобалося, що аж добрячого ляпаса студентові дала й нагримала, що пожаліється деканові, якщо таке повториться. Але Андрій знав, що їй сподобалося. По задоволених очах це бачила, а ще легкій усмішці. Такій щирій та безтурботній, ніби перед нею не двадцятирічний хлопець, а шибеник-школяр.

4. Влада Калина "Халепа на різдво" 

Навіщо знайомитися звичним чином, якщо можна розбити вікно черевиком?

Анотація:

Всі знають, що в ніч перед Різдвом, дівчата полюбляють ворожити на майбутніх чоловіків. Моя бабуся колись ворожила, мама ворожила, двоюрідна тітка. І я вирішила не порушувати цю прекрасну сімейну традицію, зібрала у дворі своїх подруг, щоб теж поворожити.
Кожна із нас повинна взяти по одному своєму сапожку, заплющити очі, покрутитися, і кинути його. В яку сторону ніс сапожка повернутий, в тій стороні і живе майбутній чоловік…
Але, в цей чарівний вечір, може статися не тільки диво, а й неприємність. Я своїм сапожком розбила вікно сусіду. Він хоч і молодий, симпатичний хлопець, але в мої плани цієї ночі не входив. Цей гад взяв мене в заручники на всю різдвяну ніч. Сказав, що я не дівчина, а суцільна халепа.

То мало бути невинне різдвяне ворожіння, яке обернулося халепою. Але як би там не було, а Зоряна змушена стати "полонянкою" в квартирі привабливого сусіда.

Взагалі на початку оповідання герої на стільки нерозсудливо поводяться, що майже відштовхують, але не варто рубати з плеча)

Діалоги дуже дотепні, хоч на цитати розтягуй. Я сміялася майже весь час, поки читала. Але мушу сказати, що мова іноді стає аж занадто… справжньою. Словом, твір для прихильників гарного настрою, а не ідеальних текстів. 

... – Сьогодні ввечері потрібно ворожити. На свято!

– Ворожити?!.. Ти відьма чи що?! – здивовано звів брови, і блакитні очі почали підозріло придивлятися.

– Те що в мене очі зеленого кольору, не означає, що я відьма.

– Ти знаєш, що колись з відьмами робили?

– Закохувалися до нестями, тому, що вони були красунями?!

– Спалювали на вогні.

На сьогодні закінчую, але завтра опублікую наступну частину, також присвячену творам з конкурсу. 

To be continued... 

Міцно обіймаю,

Ваша Торі