Є історії, які ти плануєш та "розкладаєш" у своїй голові ледь не по абзацам.  
Так ось це точно не про "Перевиховання мамусиного синочка". Історія буквально увірвалася у мою свідомість під пісню Авріл Лавін "  Girlfriend" та стала своєрідним викликом. 

Насправді вона, що вже типово для мене, мала стати коротким оповіданням, але десь щось пішло не так))) 
В якийсь момент зрозуміла, що хочу змінити думку про те, що головний герой обов'язково має бути сильним альфачем, біг босом та й взагалі бруталом з народження. Хто сказав, що інший тип чимось гірший?)))
Хоча насправді мені було важливо написати зовсім про інше - не варто ставитися до людини, орієнтуючись на те, як вона виглядає (і тут мова не лише про зовнішність Віоли). У кожного є причини того, що зараз він був саме таким.

Для когось це свідомий вибір, для інших - швидкоплинна примха, в якій не варто шукати глибокого сенсу. 

Історія цих двох закоханих мала скінчитися значно раніше, ніж це сталося. Та й епілог мав бути іншим. Хочете дізнатися яким? 

Віолетта б запросила до себе Макса та його матусю, але лише для того, щоб довести - вони помиляються. У той же вечір скасувала б домовленість і розірвала будь-які стосунки з Максом. Хлопцеві було б соромно за свою помилку і він би відступив. 

Епілог - їхня випадкова зустріч у кафе. Макс - успішний програміст, Віолетта - відомий музичний продюсер. Її закоханість у нього вже минула, бо було болісно через його ставлення,  а його за роки лише зміцніла, проте без будь-якої надії на спільне майбутнє. 
Вони прощаються й розходяться, так і не спробувавши бути разом.

Ну, що, чи сподобався б вам такий варіант? От і мені ні. Не вистачало чогось для повноцінного хепіенду, але для нього герої повинні були ще трохи попрацювати над собою та своїм ставленням до всього. І тоді на моєму шляху трапилася чудова чи то пісня, чи то вірш "Будь, пожалуйста, послабее". Текст Роберта Рождєствєнського, виконання - Олексія Воробйова. 

Саме це й наштовхнуло мене на думку про те, що Макс мусить розправити крила. Годі вже бажати, нехай і через турботу про маму, догодити їй чи комусь іншому. 

Віола ж навпаки мала б дозволити комусь інколи брати відповідальність на себе, і саме нахабний і зверхній мамусин синочок став її спасінням у цій справі.

Коли лише починала писати, мені надзвичайно допомагала Євгенія Чернюх - саме її зацікавила думка матері Макса, і так я стала розвивати цього персонажа. До речі, уже майже завершуючи, неймовірну підтримку отримала від (розкрию вам таємницю - вона наша спільна хрещена фея - надихає, підбадьорює та радіє разом з нами))))

Попри всі особливості стосунків Андрія з Ві та Максом, мені було шкода цього хлопця й хотілося трохи реабілітувати його - хай там як, а він дійсно був закоханий у дівчину, але не знав, як це показати, то ж робив, як умів. Саме тому героя "Любов не в моді" звуть Андрій, хоча це все ж зовсім інша людина))) До речі, один з його близьких друзів - Макс, то ж я хоч трохи, але спробувала подружити цих двох)))

Якось так))) Якщо ще щось хотіли б дізнатися - я до ваших послуг))