Новий твір — нова раса: ургули

Ургули — нащадки демоно-подібних істот. Вони ретельно дотримуються етикету, ієрархії та честі, а також мають особливий «Королівський кодекс» — суворий звід правил, яких зобов’язані дотримуватися всі, особливо представники знаті. Дбайливо зберігають свої традиції і знання, підтримують бібліотеки та вивчають стародавні магічні тексти.

Ургули — істоти дуже чутливі й емоційні. При цьому схильні до честолюбства та владних амбіцій, що час від часу веде до інтриг та протистоянь серед представників династії. Також мають потребу в близькості, і до близькості вони відносяться значно простіше, ніж люди. Як потім буде згадувати Гезус:

Деякі, здавалося б, прості речі залишалися для нього чужими. Виявилося, що в їхній мові просто не існує слів, які можна було б перекласти як «вірність» чи «кохання». У них не було розуміння відданості одному партнеру на все життя. Більшість ургулів навіть не розуміла значення фрази «створити пару». Як можна обмежити себе одним зв’язком? Яке право взагалі має хтось вимагати цього? Для ургулів це було проявом егоїзму та обмеженням свободи.

Шлюбу, як у людей, вони не мали. В них усе було простіше й прямолінійніше: вони просто кохалися один з одним, доки не народжувалися діти. Після цього якийсь час жили разом, щоб дбати про нащадків, а потім знову шукали нові знайомства. Їхня культура була вільною від будь-яких упереджень, і мимоволі я навіть заздрив їм.

Більшість ургулів мають велику фізичну силу та витривалість. Але магічні здібності проявляються тільки тоді, коли ургул закохається.

Хоча вони і походять від демоно-подібних істот, але свідомо відмежовують себе від демонів. Вони бачать своє походження як щось унікальне і навіть священне. Багато поколінь ургулів працювали над формуванням власної ідентичності. І в це значний вклад внесли представники Римської імперії.

У ті часи ургули часто нападали на людські поселення — викрадали людей, брали їх у сексуальне рабство чи просто використовували, як товар. У них тоді не було ще ні власної держави, ні власної культури. Вони жили так само, як і демони. Але одного разу їхній тодішній ватажок замислився: чому ургули не мають власного спадку? Чим вони кращі за демонів, якщо поводяться так само?

Усвідомивши, що ургули не йдуть шляхом розвитку і, скоріше за все, не матимуть майбутнього, він вирішив змінити долю свого народу і наказав привести до нього когось із тих, кого шанують і поважають люди. І як не дивно, ургули привели до нього римських консулів. На подив усіх, ватажок виявив милосердя й велів ставитися до них, як до поважних гостей. Вони провели разом цілу ніч, випиваючи разом. А коли настав ранок, консули склали для ургулів документ, написаний на шорсткому пергаменті. Це була перша чернетка Кодексу. Саме вона стала основою, на якій ургули почали будувати своє суспільство. 

Вони оселилися на острові посеред Егейського моря, подалі від людських поселень і спокус зовнішнього світу. Римські консули відвідували острів кілька разів, надаючи поради та спрямовуючи розвиток Кодексу. Врешті-решт, ургульський ватажок проголосив себе першим королем і, аби зміцнити новий суспільний лад, приніс себе в жертву. Його душа стала бар’єром, який остаточно відділив острів від зовнішнього світу, перетворивши його на замкнену реальність. Це був магічний ритуал, під час якого в жертву також принесли безліч демонів, практично перетворивши їх у вимираючий вид. Цей бар’єр, згодом названий Межею, відокремив Ельґартію від усього зовнішнього світу, дозволяючи ургулам розвиватися автономно.

Відтоді ургули почали змінюватися. Напади на людей поступово стали поодинокими, а за кілька років припинилися зовсім. Вони перестали намагатися вийти за бар’єр і сконцентрувалися на розвитку свого світу, формуючи нову державу й упорядковуючи свої закони. Кодекс став основою всього. Вони почали пропагувати любов до ближнього і обрали новий спосіб життя, в якому близькість і кохання стали важливим елементом. 

А більше про ургулів буде розкриватися ТУТ. Приємного читання! Якщо що, ви завжди можете написати мені в Інстаграм, ТікТок або Фейсбук.