Книга "Двічі" оовлюється через день, тому запрошую у потяг який ще рухається, в напрямкові до Нового світу.

Уривок книга  "Двічі" Глава 7 "Переведіть годинники"

"Ніку, що ти булькочеш? – дівчина розшарілася і нервувала, хоч видимих причин на те і не мала. - Так, батьку, і кульбаби, це ще хто?

- Гадки не маю, дочко, але ці легенди пов’язані з тобою, пов’язані з вами обома. Твій малюнок на руці не просто з’явився.

- Кульбаби… – повторив тихо Нік.

- Ніку, усе гаразд? – Управитель занепокоєно глянув на збитого з пантелику хлопця.

- Ральфе, я хочу вам дещо показати, - розтиснув кулаки, на яких перед очима чоловіка повільно проявилися наведені чорним шрами: дві голівки мелайниць, з який з’єднуючись у коло, відходили два крила.

- Мелайниці? Що це, Ніку, поясниш?

- Крила? – перебила Аннабель. – Як давно проявився повністю малюнок?

- Вчора, разом із цим, - повернувшись до присутніх спиною і знімаючи светр.

- Щоб мене серпанок забрав, - Ральф підсунув стілець та блідий сів. – Ти маєш кила? Ти птах, як в казці?

- Кульбаби, це і є мелайниці. Квіти сонця, квіти подорожі, бо саме їх крихітні насінники вітер може рознести куди забажає. Не запитуйте чому і звідки я знаю.

- Останнім часом з ним часто таке діється, батьку. Він отримує інформацію, яка підозрюю, що могла бути відомою і Королю Ріко.

- Управителю, пане! – до кухні забіг молодий хлопець у діловому чорному костюмі та закрив двері на засув. Шефан був першим заступником з питань цивільної оборони. Спокійний, урівноважений та зазвичай повільний, сьогодні зовсім був не схожим на себе. – Управління рознесли вщент.

- Тобто? – підвівся Ральф".

Ласкаво запрошую до моїх паралельних світів.

З повагою, ваша Наталі Паррел