Історію "Музи" завершено!

Якби мене запитали, що я сьогодні увесь день робила, то я б процитувала відомий народний жарт про недосвідчених швачок: "Шиємо і поремо..."

Оце я так працювала над оповіданням на конкурс "Ніч перед Різдвом" - зразу дописувала, а потім побачила, що воно перевищило ліміт допустимих знаків, і сиділа коротила.

Але наразі все відредаговано, впорядковано, і оповідання чекає на свого читача.

Хочу сказати, що в нього є передісторія - роман "Муза"

Але оповідання "Муза. Нова я" можна читати й окремо від роману, воно є самостійною історією.

Як я вже згадала, книга бере участь у конкурсі, тому дуже сподіваюся на підтримку своїх читачів))

А тим, хто ще з книгою незнайомий, пропоную невеличкий уривок - можливо, він вас зацікавить і викличе бажання зазирнути на сторінки цієї романтичної різдвяної історії...

 

Передріздвяний Львів зручно згорнувся у снігових заметах, немов котик на м’якому ліжку. Сяяли вогнями вітрини, весело перемовлялися перехожі, останній промінь сонця пробився з-за високих хмар і заблищав на куполі невеличкої церкви.

Я стояла на зупинці і не знала, куди мені йти. Вірніше, не так — дорога до готелю, де я зупинилася, була мені добре знайомою. Але мені туди не хотілося, так само як і на велелюдні площі, де було на що подивитися. Я раптом чітко усвідомила, що куди б зараз не йшла чи не їхала — від себе не втечу. Від себе розгубленої, наляканої, втікаючої від усього світу.

Прямо переді мною був маленький магазинчик. Мабуть, тут продавалися товари для дітей, тому що прямо біля входу, задекорованого різдвяним вінком та гірляндою, стояли два манекени — трохи вищий хлопчик і маленька дівчинка. Вони були вдягнені у яскраві зимові комбінезони та шапочки з помпонами. Але ніжки у них були босі, і мені здалося, що їм дуже холодно стояти на кам’яній підлозі.

Я стояла як вкопана і дивилась на цих ляльок, таких схожих на живих дітей, що хотілося підійти, обійняти їх і зігріти замерзлі босі ноженята. У горлі раптом стала грудка, сльози навернулися на очі…

 — Вибачте, —  почулося за моєю спиною, — з вами усе гаразд? 

Я озирнулася й побачила невисоку кругловиду жіночку в червоному пальті, по її плечах розсипалося пухнасте темне волосся, на щоках грав рум’янець.

 — Так, дякую, — пробурмотіла. — Сама не знаю, що зі мною…

 — Здається, вам потрібно зігрітися, — жінка без особливих церемоній взяла мене під руку й повела досередини магазину. Увесь цей час вона продовжувала усміхатися. — Будьте як дома, сідайте, — вона підсунула мені м’яке крісло, що стояло біля вікна. 

Скрізь був розвішаний дитячий одяг, лежали іграшки. Цей маленький затишний магазинчик викликав у мене ностальгію за тим часом, коли Ярик був маленьким, і я купувала йому крихітні пінетки та шапочки, м’які, як лебединий пух. 

 — Це ваша крамниця? — запитала я.

 — Ну звісно, мене всі тут знають, — жінка скинула з пліч пальто, взяла з підвіконня термос, відкрутила кришку, і по магазину поплив аромат лісових трав та ягід. — Хочете чаю? Чи ви бажаєте щось купити? Я помітила, що ви дивилися на манекени, показати вам такі комбезики? 

 — Я подумала, що у них змерзли ніжки, — несподівано для самої себе промовила я. — Вони одягнені, але зовсім босі…

Власниця магазину зовсім не здивувалася. Вона замислено кивнула головою.

 — Ви маєте рацію… Я якось про це не подумала. Взути їх не вийде, бо вони пригвинчені до підставки. Але я візьму пледик і закутаю ніжки. Бо й справді, шкода малих. А знаєте. я навіть дала їм імена — Мар’янчик і Настуся.

Вона простягнула мені чашку з чаєм, а сама заходилася перебирати пледи на поличці, міркуючи, який колір краще поєднається з дитячими комбінезонами.

 — Що? Ви плачете? — жінка обернулася до мене. — У вас щось сталося? Якесь лихо? 

 

Повністю оповідання читайте тут. Воно завершене і безкоштовне.

Приємного вам читання і чудового передсвяткового настрою!

3 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Alex@ua
29.12.2021, 07:12:42

Вітаю, вже аж руки чухаються... Але спати хочеттся...

Мар'яна Доля
29.12.2021, 07:36:58

Alex@ua, Дякую! Сподіваюся, буде цікаво))

avatar
Каміла Дані
28.12.2021, 23:55:12

Вітаю із завершенням)) це не менш хвилююче ніж початок історії))

Мар'яна Доля
29.12.2021, 00:08:32

Каміла Дані, Дякую! Це справді так))

avatar
Наталія Ковган
28.12.2021, 23:51:45

Вітаю вас! Ще одна книга до вашого неймовірного письменицького портфоліо.

Мар'яна Доля
29.12.2021, 00:07:37

Наталія Ковган, Щиро дякую! :)

Інші блоги
Різниця у віці - то хто тут старший?
У "Грішній ночі із Сонцем" новий персонаж з'являється ☺️ І якщо до цього ви могли подумати, що Вікторія старша, через те й тег такий поставлено, то в наступному розділі з'явиться Марат Оксенович, який явно старший
Війна Легенд ⚔️ Ланселот та Сенжуані
Добрий вечір мої хороші (⁠๑⁠˙⁠❥⁠˙⁠๑⁠) Блог вийшов із запізненням, публікація нових розділів було сьогодні вночі, але тільки зараз змогла написати блог. Хочу сказати дякую тим, хто читає цей фанфік, бібліотек
Відьмина служба підтримки 2 | Прода опівночі
Заходьте до “Відьминої служби підтримки 2”. Прода сьогодні опівночі, наступна прода завтра. — Нема чого звільнятися! Ти занадто цінний співробітник, щоб тебе звільняти через якийсь хвіст у вікні.
Вечірній кото-інтерактив)))
Привіт, мої любі! Вирішила я пригадати як колись писала тут інтерактивно-розважальні блоги. Про це вже написала в своєму телеграм-каналі “Захопливі історії кохання з Неталі МакКензі”. Але дублюю й тут. Отож, котик
Я переїжджаю на нову сторінку
Друзі, дякую, що читаєте мої історії.Відтепер я публікуюся під повним псевдонімом Ссаі Морок, на новій сторінці. Це та сама людина й ті самі історії.Книги з цієї сторінки переїжджають туди: «Забагато кориці», «Наречена для
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше