Софія Чайка. Про ідеальних чоловіків

Тепер я зрозуміла, чим так приваблюють мене чоловіки, що живуть на сторінках книг талановитої Софії Чайки. 

Відповідальність.

Врівноваженість.

Мудрість.

Вони наче огортають спокоєм. З ними не страшно будь-де і будь-коли. Вони не назвуть дурепою і не відштовхнуть, навіть коли гнів виривається назовні. Вони щирі, справжні і сміливі у своїх почуттях. Ніхто не ідеальний. Та це так легко - закохатися у їхню душу...

Деян Кміт та Лука Барле. Курортний роман та невдалий шлюб. Що може об'єднувати ці твори? Помилка минулого, прикрий збіг обставин, недоброзичливці. А також палке кохання, довіра і вміння пробачити, щоб не втратити свій шанс на щастя. Коментарі одразу після прочитання завжди найбільш емоційні, тому поділюсь частинками своїх:

***

Меланія настільки правдива, що одразу викликає симпатію. Я разом з нею ненавиділа Макса, переживала той мандраж зародження нових почуттів у, здавалося б, найбільш невідповідний момент і, звичайно ж, закохувалась у Кміта. В такого розумного та терпеливого чоловіка, який не залишив Максимові жодних шансів

***

Я дуже рідко перечитую книги зазвичай. Але Лука Барле зміг мене якось так сильно причарувати, що й сама не знаю, як я знову прочитала усю книгу на одному подиху. Знову засудила матір Ліни та Ольгу, і дядька Луки. Так важко боротись за своє щастя, коли найрідніші люди воюють не на твоїй стороні! Знову з трепетом слідкувала за поєднанням "мурашок" Ліни та "світлячків" Луки. Знову згадала магію зеленої конюшини Барле і величезне серце його єдиної коханої дружини.

Єва Ракита та Матвій Адамович. Без перебільшень – це найулюбленіша пара та книга! Перша книга Софії, яку я чекала від глави до глави, а після завершення книги – одразу прочитала ще раз :)) Якщо у попередніх двох книгах я виділяла ідеальних чоловіків, то тут трішки по-іншому. Тут для мене ідеальне все – від Єви та Матвія до другорядних героїв (особливо Тереза), їхніх вчинків та розв'язки. Цей чоловічий шарм Адамовича не зникав протягом усієї книги, за що величезне спасибі Вам, Софіє! І ще одна частинка мого коментаря :)

***

Матвій Адамович назавжди поселився у моїй душі разом зі своєю Євою Ракитою!))) Як читач – закохана в цю книгу, як випробовувач власного пера та амбіцій – в захопленні!) Тут все так гармонійно, так все підходить одне до другого, що просто навіть немає слів зайвих у тексті, які можна пропустити при повторному читанні. Це для мене дійсно виняткова книга – кажу, як відчуваю, люба Софіє!