Новий роман!

Привіт, мої любі!

Поспішаю до вас з чудовими новинами про анонс нового роману, що уже 18 жовтня стартуватиме на моїй сторінці. Ця дата дуже особлива, бо саме 18 жовтня минулого року я зареєструвалась на порталі та почала викладати свою першу книгу (вона на редагуванні і поки прихована, тож мою першу спробу ви поки не знайдете) і саме на честь нашої з вами спільної річниці, хочу подарувати нову книгу!
Осінь - особливо складна але продуктивна для мене пора, складна - бо у мене останній рік навчання, саме сезон осінніх студійних зйомок і я розриваюсь між роботою фотографом, адміністратором студії та написанням книг, на мене уже навіть кіт ображається)))
Але у той-же час, саме осінь, як жодна інша пора, надихає творити! І я створила! Таке створила, що самій подобається (повірте, мою критику рідко що проходить)))

Книга про кохання, книга про протистояння героїв, книга про.. таксиста-мільйонера, що таксує, як усі кажуть, для душі і дівчину, у якої уже око сіпатиметься скоро, якщо вона ще бодай раз побачить цього самозакоханого індика за кермом жигулів, коли викликає таксі.

Книга "Таксист для навіженої"

Додаю частину із книги, щоб ви змогли оцінити цей твір)

«Та твою на ліво» - подумав я, але посміхнувся Руслану Дмитровичу, що сяючи жовтими зубами, простягав свою руку для закріплення нашої угоди. Тепер - я таксист. Як таке трапилось, запитаєте ви? А ось як.

Мене звуть Данило Михайлович Натьківський, не треба сміятись, це справді моє прізвище. Мені 29 і я - директор рекламної агенції «Нате», думаю причини не потрібно пояснювати. Бізнес цей я не успадкував від батьків. Не отримав у спадок від діда-олігарха, а побудував ось цими власниими руками. Почалось все з роздачі рекламних флаєрів секонд-хенду, коли мені було 14 і кров з носа як потрібні були гроші, щоб відвести дівчину на побачення, потім я був ведучим на відкритті барахолки «Все по 5 гривень», а далі.. далі почав рекомендувати, як краще побудувати рекламну кампанію, щоб зацікавити моїх однолітків, у яких грошей нуль, а потреб - мільярд. Та так влився у це все, що уже у 18 працював у сфері реклами на посаді «Принеси-подай», у 19 назбирав грошей і зняв власний офіс у підвалі, там-же виявилось, що у мене алергія на плісняву, якою були вкриті стіни, але це дурня. До 22 я мав власний штат працівників і зарплатню, що покривала оренду хрущівки у чорта на рогах. До 24 виплатив кредит на власну квартиру, у 26 купив приміщення під офіс, в якому (о диво) були вікна і не було плісняви, а зараз - володію найкрупнішим рекламним агенством у місті та області, до нас навіть зі столиці приїздять, щоб замовити рекламу. Так от.. якого власне кажучи біса тут відбувається? Убер в нас в місті трапився, це як МакДональдс для голодних студентів - манна небесна, коли місцеві таксисити за 2 кілометри дороги беруть 300 гривень і тикають в мордяку лічильник, що уже на старті показував 280. Всі бажали хоч якось бути причетними до цього дива науки та техніки і чим я гірше? Хотів зробити їм рекламу, на взаємовигідних, між іншим, умовах. Але Руслан, чорти-б його побрали, Дмитрович, не хотів мене, як не хочуть страшненьку дівчину навіть після пляшки текіли. Погодився зустрітись, лише коли наша збірна вийшла у півфінал чемпіонату світу з футболу.

- Біс з тобою, Данька, приходь сьогодні в бар. Я буду футбол дивитись, якщо хочеш - підтягуйся, погодитись не обіцяю, але в перервах між першим і другим таймом вислухаю.

Ну я і підтягнувся. Вранці у спортзалі 50 разів, а потім ввечері до бару. Прийшов, як належно - у костюмі, сорочці і з презентацією у новенькому макбуці. А тут він - власник франшизи на убер у нашому скромному містечку - Руслан Дмитрович Головко, ага, я теж довго іржав, мов кінь, головне не наплутати нічого, бо пошле.

- Данька, я бачу, що ти - мужик хороший, з почуттям гумору. Я таких люблю. Я теж з почуттям гумору, якщо ось цей кривоногий, - він вказав на гравця, - заб’є протягом 20 хвилин - я підпишу з тобою контракт, а якщо ні..

- Я на все згоден! Будь-які умови! - випалив, перш, ніж помітив його хитру посмішку.

- А якщо не заб’є, таксуватимеш у мене тиждень, якщо відпрацюєш - я підпишу контракт, так тому і бути, а ти зрозумієш чому твоя реклама про чудову дівчинку-Таню, що запізнюється на роботу і лише животворящий убер може її врятувати - дурня собача і переробиш все під реалії наших клієнтів. Злих, п’яних, веселих, закоханих, або поспішаючих, але незмінно - важливих. Домовились?

Я потис руку, подумки молячись усім богам, щоб він забив.. але довбень упав і його винесли на ношах з поля, а Руслан Дмитрович урочисто потис мені руку, посвятивши у таксисти. Отже, тепер, з 6 до 9 ранку, та з 8 до 12 вечора, краще не викликайте убер, бо до вас можу приїхати я.

До зустрічі 18 жовтня.

З любов'ю, Дарина Соль.