Додано
14.09.21 20:45:20
Її життя як американські гірки - то вниз, то вгору
Йшов невеликий сніжок, усе навколо було таким ошатним, і від келиха шампанського, який я випила, коли президент вітав українців зі святом, у мене легенько паморочилось в голові. На якусь мить здалося, що увесь світ зараз святкує не настання Нового 2003 року, а наше з Олегом одруження.
Я сказала йому про це, а він усміхнувся, підвів мене до вікна і сказав:
— Дивися на це місто, скоро воно буде біля твоїх ніг!
— З якого дива? — відповіла я — Я нічого з себе не представляю, навіть інститут не закінчила…
— Ти — моя дружина, а це багато значить! — запевнив він, причому язик у нього вже трохи заплітався. — Ось побачиш, нас із тобою знатимуть у всьому світі. Так і будуть казати — “Он стоять художник Річинський та його Муза”! Ти куди хотіла б поїхати спершу, до якої країни?
— Я не знаю, — знітилася я. — Все одно Ярик ще дуже малий, щоб залишати його надовго…
— То візьмемо його з собою, — щедро махнув рукою Олег. — Хай дитина змалечку звикає до краси. Поїдемо до Парижу! Хочеш побачити Париж?
— Це було б круто! — відповіла я...
Новий розділ роману "Муза" читайте ТУТ
0 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВидалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати