Не думала ніколи, що маючи коханого чоловіка, точніше хлопця, я коли не будь стану коханкою, а ще гірше утриманкою. Але це сталося, і якось само собою без моєї згоди та відома.
 Роберт просто поставив мене перед фактом, що має іншу дівчину, а зі мною уже дуже давно був лише з жалю, та не бажання чавити мою гідність. Чи то я слабачка, чи просто дуже емоційна людина, але таки розплакалася від відчаю.  Роберт почав дратуватися, кричати як навіжений. Врешті — решт мало не вдарив. А потім, ось просто так легко поставив перед фактом, що я вільна і можу збирати речі. В мене є година часу, і щоб сліду мого не було в його квартирі, і мовчки пішов, наостанок голосно гупнувши дверима.
Ну і куди я маю йти, що маю робити ? Роб був сенсом мого життя останні вісім років. 

Цікаво?

Продовження тут