Влада, роздуми і друк

 Привіт, думаю, багато хто помітив, що моя активність на букнеті останні півтора місяці дуже сильно впала. Попереджаю одразу, цей допис-лонгрід буде без посилань, красивих шрифтів, виділень  і картинок.

Чистий потік свідомості, так, як на душі. Я розкажу вам про те, що останнім часом у мене відбувалось на літературному поприщі, а також поділюся деякими думками щодо друку і букнету. 

Після завершення мого першого комерційного роману і, за суміснцитвом, першого роману в співавторстві "Особиста вендета", в мене виникли певні проблеми з продовженням роману "Вісім бажань"... Потім під'їхав реал зі своїми штуками... Спочатку я активно займалася промоцією збірочки від ВЦ "Академія" під назвою "Очі з чорного дзеркала", в якій була моя перша гонорарна публікація.

Потім підійшов до завершення конкурс "Потайсвіт", в якому я була членом журі, і ми з дівчатами і моїм найкращим другом Стю довго читали і оцінювали оповідання конкурсантів. 

Паралельно в останні дні конкурсу "Закон і порядок 2.0" я все ж написала два конкурсних оповідання. Одне з них, "Перше бажання",  швидко набрало популярність, але мені самій набагато більше подобалось моє інше оповідання - "Сповідь віртуального помічника. Заради хазяйки" - історія, де йде суд над дівчиною, а її віртуальний помічник(штучний інтелект) виступає на стороні захисту і каже, що це саме він винен в тому, в чому звинувачують хазяйку... Але що ж там трапилось насправді? Наразі це моє улюблене написане мною оповідання абсолютно з усіх.  Воно на конкурсі отримало друге місце...

Хах, щось я ухилилась від теми....)) Так от, збірки. Після "Очей" за минулий місяць я написала для друку  казки до двох збірок (друга, насправді ще в процесі), одна з збірок зараз вже пішла в друк =))) Інша ще готується, бо вона буде йти з настільною грою і там все трохи довше...))). Окрім того я написала оповідання для "Потайсвіт. Інакші", яка вже за пару тижнів буде надрукована =))) 

Окрім цього, зараз готується один дуже секретний та експерементальний проект в співавторстві багатьох авторів(теж друкований проект). 

Ще зараз до друку готується(відредагована, на етапі ілюстрацій) збірка про дітей з дислексією... 

Коротше, збірок дофі... ой. Ну в сенсі так, багато їх ахахх)))) І ще пару вудочок закинуто в інші проекти, але так як вони не стовідсоткові, я про них навіть не буду уточнювати. 

Я ніколи не вважала друк самоціллю. На букнеті в мене ширша ЦА і доносити свої ідеї тут мені подобається більше, тут я можу вплинути на більшу кількість людей. Крім того, я більше люблю велику форму, але чомусь поки що виходить, що останні місяці я в основному займаюсь саме короткою прозою. Не скажу, що це добре, чи погано... Просто якось так вийшло. Можливо, ще вплинуло те, що в мене були певні складнощі з романом "Вісім бажань" і я й сама шукала собі що завгодно, аби не писати цю історію... =( Але зараз це ніби пройшло, сподіваюсь. І я буду оновлювати цю книгу. 

До речі, мені пропонували друкувати і романи, це було ще зимою хммм. Але там довелося б попотіти з редактурою і закинути букнет, я не зробила цей крок тоді. Але розумію, що скоріш за все, ще одним бажаним для мене кроком і ціллю на майбутній рік стане гонорарний друк не тільки оповідань, але й роману. Сподіваюсь. я виросла як письменниця за останній рік плідної праці, і мої романи зацікавлять видавництва. Писати під замовлення, як мені пропонували(з моїм авторством і все таке, але на певну тему і з нуля), я поки що не хочу... Не знаю. Хоча, ніхто не знає, що там буде далі. 

А зараз я дуже хочу дорозібратися зі збірками і поновити "8 бажань".

О, і ще одне хм. Десь чула, що "справжній письменник" - це той, у кого є друковані романи хм, друковані не самвидавом. А ще багато хто з вас скаже, що "справжній письменник - той, хто може жити на заробіток з творчості". Але мені зовсім не імпонує жодна з цих популярних думок. Я вважаю, що справжній письменник - це той, хто вплинув на читача, змусив його задуматись чи навіть щось змінити в своєму житті. Я хочу бути саме таким письменником.

В далекому 2019 році на ТВ-інтерв'ю своєї першої друкованої збірочки "Приготуй мені гарячого глінтвейну"  мене спитали, що б я обрала:щоб мої романи були відомі на весь світ, але ніхто не знав, що їх написала я, чи щоб моє ім'я і роботи були відомі у вузькому колі людей... Думаю, мої читачі і друзі легко вгадають, що я обрала, зовсім не роздумуючи. Як автор я маю на меті доносити свої ідеї до найширшого кола людей. Ідея головніша за авторство. Ідея буде жити, навіть якщо авторство загубиться. Ідея - як дитина. І я використаю всі засоби, щоб донести свої ідеї найширшому колу людей. 

Напевно, вийшло трохи сумбурно. І багато хто з вас скаже, що "справжній письменник - той, хто може жити на заробіток з творчості", і просто обрубить всі мої думки щодо ідеї і тому подібного. Я не можу сказати, що це неправда.

Але все одно кожен автор в праві вирішувати за себе. 

Як і кожна людина, кожен з нас має право обирати свій власний шлях і не зраджувати йому, йти до кінця, бути за те, у що віриш. 

Сподіваюсь, я не надто сильно втомила вас своїми роздумами. В кінці цього блогу я хочу просто подякувати всім вам - авторам і читачам. Всі ви мотивуєте мене ставати краще і рухатись вперед. Все ж, рух - це і є життя.