Перші два розділи вже написані. І, здається, наш експеримент співавторства між незнайомими людьми стає цікавішим, ніж я очікувала... Переходьте за посиланням до книги...  Тільки ти

Ми домовилися про головне правило: кожен пише лише свого героя. Не підлаштовує його під іншого, не домовляється заздалегідь про почуття, реакції чи подальший розвиток стосунків.

І ось зараз, коли перші дві глави вже існують, мені стало неймовірно цікаво подивитися не на те, наскільки наші герої різні, а на те, скільки між ними вже з'явилося несподіваних точок дотику.

Він — юнгіанський аналітик. Людина, яка професійно занурюється у внутрішній світ інших, допомагає знаходити приховані відповіді, але далеко не завжди здатна так само легко розібратися у власних.

Вона — керівниця відділу підбору персоналу. Щодня слухає людей, намагається зрозуміти їхню мотивацію, побачити більше, ніж написано в резюме чи сказано на співбесіді. Допомагає іншим знаходити своє місце — і в якийсь момент усвідомлює, що давно не знає, де її власне.

Він їде в Карпати, куди повертається не вперше, і дозволяє горам робити із собою те, чого не дозволяє людям, — розбирати себе на частини.

Вона вперше їде туди, бо хоче протилежного. Зібрати себе. Залишитися в абсолютній тиші, без роботи, зв'язку, звичного оточення й людей, яким від неї постійно щось потрібно. Зрозуміти, ким вона є, якщо прибрати всі ролі, до яких так звикла.

Він каже: «Звик сам».

Вона думає: «Я хочу побути сама».

І ось тут мені стає особливо цікаво. Обидва чудово вміють розуміти інших. І обоє, здається, приїхали у гори через нездатність до кінця зрозуміти самих себе.

А ще жоден із них не шукає зустрічі... Навпаки. Кожному потрібна самотність.

І я зараз думаю: наскільки насправді далекі одне від одного двоє людей, які прагнуть абсолютно різного, але ставлять собі майже одне й те саме запитання?

Хто я, коли залишаюся наодинці із собою?

Можливо, наші думки й справді стають тим внутрішнім компасом, який веде нас до себе. Але що станеться, якщо на цьому шляху з'явиться інша людина?

Чи стане вона перешкодою на шляху до себе? Чи, навпаки, тим дзеркалом, у якому вперше побачиш те, чого не зміг розгледіти наодинці?

Поки що я й сама не знаю відповіді. І саме це в нашому експерименті захоплює мене найбільше ❤️

А як думаєте ви: ці двоє насправді дуже різні — чи вже значно ближчі, ніж їм здається?