Конкурс "Три слова"

Нарешті моя муза до мене повернулася! Мабуть гуляла десь дуже довго або полетіла у відпустку не попередивши мене!

Мені все-таки вдалося уявити собі історію у своєму дивному світі своєї уяви! Саме важче, це було викласти все на папері. 

Причина цьому - мені важко писати знаючи, що є обмеження. Можливо, це лише моєн  Знаючи, що тобі непотрібно нікуди вкладатися, я описую все до маленьких деталей. Тобто стараюся!

Невеликий спойлер:

В історії закладено скритий смисл... Зрозумівши його, ви зрозумієте саму історію!

Дорогі судді, якщо ви читаєте цей блог, відразу хочу сказати "Вибачте". Можливо історія буде не зрозумілою в деяких моментах й кінець можливо комусь здасться не розкритим, але я дуже старався написати всі моменти, які я бачив перед своїми очима. 

Я немаю наміру закликати усіх проти ваших правил. Весь текст вверху, це лише моя думка, не більше. Прошу сильно не звертати на нього увагу й не викреслювати мене й мою історію зі списку фіналістів або кидати її в чорний список ;-)

— — —

Запрошу усіх охочих й тих хто випадково натрапив на цей блог, до прочитання нового оповідання:

"Дарунок смерті"

Анотація:

Вона не знала, що все настільки швидко... почнеться, навіть не роз'яснюючи кінця! 

Здивування! Страх! Біль! Все, це тримало її міцною хваткою за горлянку не відпускаючи ні на мить. Боялася повірити подіям, які відбулися. Можливо сон?! Можливо видіння або марення на яву? 

Плутанина - ось відповідь!

Можливо...

— — —

Також залишаю невеликий уривок для ознайомлення:

Вона швидко наповнила стаканчик апельсиновим соком й почала підходити до кожної дитини питаючи як її справи, як самопочуття, чи подобається їм на її святі. Звісно ніхто не відповів поганим словом. Всі говорили привітливо вихваляючи, що її день народження найкращий й все гарно оформлено. Вмить почала відчувати себе досить дорослою. Старалася й поводитися по дорослому й говорити на дорослі теми: політику у школі, хлопців, шкільний футбол. Вона вже не відчувала себе маленькою дівчинкою, якій потрібна допомога в будь-якій справі, тепер вона доросла людина якій щойно виповнилося десять років. 

Радість переповнювала її з середини. Вона хотіла встигнути поговорити з усіма. Дізнати про справи кожної дитини доки їх батьки не захочуть піти додому й забрати з собою своїх дітей.

Й надалі тримаючи стакан з соком в правій руці, стояла наче її щойно прикували до землі. Хотіла підійти до нього й сказати привіт, але сміливості не вистачало. В голові відразу з'явилася думка: можливо й насправді ще дуже маленька, тому й боїться?!

- Доню! - неподалік від неї її мама махала рукою натякаючи, щоб вона підійшла до неї ближче.

— — —

Пишіть про свої враження в коментарях.