Привіт, котики))

Сьогодні я поставила крапку у книзі “Донька від колишнього чоловіка”. Це нелегка історія, в першу чергу для мене як автора, бо я проживала емоцію кожного героя. 

Я читала всі ваші коментарі і єдине, що хочу сказати — ця книга — моя. І тільки моя. Я писала її так, як відчувала. Було по-різному: і глави видаляла, і переписувала, але зрештою, закінчила так, як відчувала.

Мої герої попри все змогли подолати негаразди та стати одним цілим, і я цьому безмежно рада))

Ця книга про те, що завжди потрібно говорити. Про те, що потрібно чути. Про те, що потрібно слухати. На стежині життя — як на широкій ниві. Не знаєш, що чекає тебе за рогом, але в будь-якому випадку потрібно залишатись людиною. 

Я бажаю кожному з вас вміти говорити, слухати та чути. Життя одне, тому не потрібно витрачати його на дурниці, щоб потім пошкодувати і гірко плакати. Кіра та Руслан — приклад того, що треба боротись. Боротись за своє щастя, бо ми самі його творці.

Дякую, що протягом написання цього роману були поруч❤️

Ну а хто ще не приєднався до читання — чекаю вас на сторінках книги))

Ваша Міла Мур❤️