Жінка в середньовіччі - питання і відповіді…

Анна прямувала холодними коридорами замку, скрадаючи кожен крок, немов відчувала, як кожна плита під ногами тримає в собі пам'ять кроків предків величного князя Ольборга. А їх суворі погляди з портретів на стінах немов стежили, визначаючи чи достойна вона Фрідріха. Зворотних питань, зрозуміло, ні в кого навіть не виникало.

Коридори були мовчазні та суворі, і, здавалося, стіни знали більше, ніж будь-хто в цій процесії. Лиш слабкі відлуння кроків порушували давню тишу мурів, які бачили не одне покоління князів.

Сонячні, вже мляві промені кидали крихкі смуги світла, що пробивалися крізь вітражне тьмяне скло, переливаючись холодними відблисками на стінах. Коридор немов огортав княжну колючим прохолодним дотиком. І від того Анна моментами здригалася, однак продовжувала гордо йти.

Її супроводжував Нестор, всю дорогу крокуючи поруч, плече в плече, з тихою, спокійною впевненістю, яка, здавалося, заповнювала простір між ними невидимою світлою аурою турботи й тепла. Беата, немов невідступна тінь княжни, крокувала з іншого боку, готова підтримати її навіть поглядом.

Матильда й Гризельда – знатні дами, призначені князем служити Анні, зі строгими обличчями, та ще кілька служниць йшли позаду, уважно відслідковуючи кожен порух княжни. Їхні кроки відлунювали під склепіннями, де тонкі промені вечірнього світла ще пробивалися крізь вузькі віконця, кидаючи слабке сяйво на кам'яні стіни, злегка вкриті вологою прохолодою.

Коридор був темним і вузьким, але цей похмурий затишок чомусь дарував княжні деяку впевненість, підтримуючи її крихку рішучість. Панувало цілковите мовчання. І лише шарудіння важких тканин сукні, шурхіт кроків служниць і рішучий відгомін чобіт Нестора та Адама, що йшов попереду, показуючи дорогу, порушували дзвінку безмовність. Моментами Анні здавалося, що єдиним її супутником у цьому кам'яному лабіринті є похмурий затишок коридорів.

Княжна глибоко вдихнула, відчувши аромат воску й старого дерева, що доносився з чоловічої половини замку. Мимоволі кинула погляд на Нестора, чий спокій передався їй легким відлунням тепла.

Нарешті попереду заблимало світло, яке пробивалося з урочистої зали, і Анна відчула, як серце забилося швидше. На неї чекав князь – а за дверима, залитими світлом, нове, невідоме життя.

На знак камергера процесія зупинилася перед масивними різьбленими дверима. Адам постукав й, отримавши дозвіл увійти, зник за дверним полотном. Анна перевела схвильований погляд на Нестора, залипнувши в його очах. А він турботливо поклав широку долоню їй на плече і впевнено мовив:

– Ваша Високосте, все буде добре! Князь Фрідріх чекає на Вас.

Беата ж заходилася поправляти складки плаття княжни. Вмить двері відчинилися навстіж, і на порозі з'явилася статна, висока, широкоплеча фігура Фрідріха Ольборга. Це був сигнал, що князь радо приймає свою наречену попри всі особливості його характеру та нелогічність цього шлюбу.

https://booknet.ua/marsa-chaunk-u10557405

https://booknet.ua/book/spadkomec-b431791

https://booknet.ua/book/gra-ne-za-pravilami-b429309