Нарешті настав хепіенд, хоч і не такий, як планувався кілька днів тому, а ще раніше планувався відкритий фінал.

Тож і мені довелося відчути,  як історія сама себе пише, в той час, як  автор з деяким роздратуванням тільки виправляє хибодруки.

Моє прекрасне обличчя - розповідь про те, що насправді нас люблять не за красу, навіть якщо думають інакше, навіть якщо ми гадаємо інакше - закінчено.

 Ну майже закінчено. Бо вона без епілогу. І мені зараз здалося, що він не потрібен, хоч звісно я знаю що там було далі :)

Тому чекаю ваших побажань і думок щодо того, додавати епілог, чи обійдемось без нього.

І надовго я вас без своїх історій не залишу.

Уже написана майже третина нової - на цей раз знову досить смішної - про дівчину, що тікає від нав'язаного шлюбу й коханого, який на парі добивався її прихильності, й потрапляє до рук жорстокого ге...

Так, досить  спойлерів. Просто буде нова пісня про любов.

І ще зроблю так, як іноді роблять дівчата, що вирішили схуднути з понеділка, але бояться передумати. Вони оголошують про свій задум, щоб було нікуди відступати.

Тому поміщаю тут обкладинку до короткої розповіді  на конкурс "три слова". Гусари, мовчати!

Обкладинка може змінитись, як і назва. Персонажа на ім'я Вова там скоріш за все не буде, але це не точно.

Чекаю на ваші коментарі тут і в історії про Красуню.

І хочу подякувати всім, хто читав, читає і ще читатиме, нагороджує  зірочками й матеріально, пише  відгуки й переживає про долю героїв. Відчуття від вашої присутності й підтримки настільки яскраві, що самі по собі - нагорода й натхнення.

Чекатиму вас у нових розповідях, друзі й подруги. Ви найкращі й повинні знати, що я це про вас знаю :)