Вітаю!
Хочу провести невеличке опитування, просто цікаво стало (а може, ще когось це зацікавить). Звертаюсь і до читачів, і до авторів.
Суть питання: що вам більше подобається читати – окремі книги з завершеними історіями чи серіали/цикли?
Бо зловив себе на думці, що іноді не вистачає продовження, а іноді навпаки – розумієш, що краще б історія закінчилась ще книг 10 тому.
10 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВсе залежить від самої історії) Є таке, коли відчуваєш, що це кінець і не варто тягнути далі, бо втратиться сама суть твору. Якщо цикл цікавий, то я б прочитала увесь, але, на жаль, з браком часу обираю окрему книгу з завершеною історією)
Наприклад, у мене є одне оповідання, яке зі мною давно. Я його трохи відшліфувала і закинула на Букнет. Нещодавно перечитала знову і подумала, що блін, історія незавершена і було б добре написати далі.... а потім зрозуміла, що краще вигадаю цілковито новий сюжет, а не перекроюватиму цей. Словом, все індивідуально)
Богдан Государський, От і я про теж)
В залежності від історії, але здебільшого я за цикли. Якщо історія "зайшла" не хочеться з нею прощатись!
Кейтлін, Дякую за відповідь)
Дуже подобаються окремі історії, адже деколи там, де по декілька творів, то вже стає нудно або ця історія стає немов байдужою. Але цього не сказала б про трилогію "Чорнильне серце", "Чорнильна кров" та "Чорнильна смерть" або про книги "Гаррі Поттер і ....."
Думаю, це залежить більше від жанру та розкритості сюжету в першій частині. Якщо вже все розписано, то й продовжувати не варто. Але, якщо не розкриті більшість головних секретів, то чом би й ні?
Софія Вітерець, В Гаррі Поттері є постійна зміна героїв, вони дорослішають, змінюється поведінка, характер, тому кожна наступна книга обов'язково привносе щось нове. Колись на одному диханні прочитав перші три книги.
Якщо після завершення книги залишились нерозкритими якісь питання, то точно має бути продовження)
Коментар видалено
Окремі книги читаю набагато частіше.
Кейтрін Шкроб, Дякую за відповідь)
Мені подобаються книги -"серіали". Але не мильні опери, у яких все дуже розтягнуто і багато малозначущих дрібниць. Люблю книги з динамічним сюжетом.
Мар, Мильні опери взагалі не читав) Мене із книг-серіалів лише одна заціпила, якість кожної нової книги на висоті. А ось з іншим "серіалом" якось двояке враження, видно, що автор у середині серії заморився, або пішов на догоду читачів і став писати якийсь треш, коротше, читати було неможливо. Потім виправився, але якось вже не цікаво, та ще й доводилось чекати по кілька місяців на продовження.
Мабуть, найцікавіше окремі книги. А, якщо продовження, то таке, щоб можна було теж читати, як окрему історію. Це для мене, як читача. А, як авторка, пробувала по-різному. Не знаю. Одну маю дилогію, що обривається на цікавому, але продовження почала публікувати майже одразу по завершенні першої частини. Другу дилогію зробила так, щоб можна було читати, як продовження і, як окрему історію.
Лана Іссан, Ті серії, з якими я сткався, як раз були такими, що є головна сюжетна лінія, яка проходить через всю серію, і в кожній книзі якась окрема історія. Такий формат мені здається більш цікавим, ніж коли історія обривається з інтригою.
Теж був досвід з дилогією, навіть розмірковував над трилогією, але вже другу книгу ледве закінчив. Важко якось це...
Ну, напевно, головне правило - вчасно зупинитися. Бо коли історія самодостатня, то герої стають, як добрі приятелі, до яких хотів би зазирнути, і зробив би це із задоволенням, але розумієш, що навіть якщо це ваша перша (й вона ж - остання) зустріч, то в тебе залишаться лише теплі спогади. а коли домучуєш серію, бо звик завжди все доводити до кінця - це вже не в радість. Я й творів занадто великих тому й боюся, бо ж раптом все буде "висмоктане з пальця"
Богдан Государський, Так-так!
Якщо це серія, то краще, щоб кожну книгу можна було читати окремо. Хоча звісно приваблює можливість дізнатися щось нове про уже знайомих персонажів або світ, описаний у попередній книзі.
Свій уявний київський цикл, у якому три книги, і будуть ще, не оформлюю поки що - саме як серію. Може й неправильно роблю.
А от коли розривають одну книгу на кілька з якихось міркувань, люблю не дуже.
Хоча комерційно це може й виправдано. - всім захочеться підписатися на продовження, якщо дія перервалася кліфгенгером (так називається прийом обриву сюжету на найцікавішому місці).
Бо, по-перше, далеко не завжди це от прямо аж настільки цікаво, як думає автор, а по-друге, перерва між томами однієї історії дуже розхолоджує, коли читаєш для задоволення.
Пройде півроку-рік, бачиш ніби щось знайоме, але потім спробуй згадай, чому Вася посварився з Петром й чи тому дала Маша в попередньому томі, а ще яка в автора була концепція й нове бачення впливу середи на четверг.
Нікого з присутніх звісно не маю на увазі.
Рома Аріведерчі, Цілком згоден з тим, що через півроку забуваєш, про що йшла річ у попередній книзі. При сучасному інформаційному навантажені за цей час встигаєш прочитати інші книги, а потім доводиться згадувати - що там було, хто взагалі ті герої? Та й атмосферу якось забуваєш.
Хоча зараз, в епоху серіалів, наче таке більше привертає. Люди чекають з нетерпінням наступного сезону/книги.
Мені немає значення) головне щоб цікаво))) тому що часто буває що друга книга не заходить. А от якщо цикл а історії різні(я маю на увазі герої) тоді супер!
Каміла Дані, А мені навпаки, подобається, коли герої ті самі, якось звикаю до них. Але це якщо ті герої дійсно ціпляють)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати