Формула ідеального читання на вечір для фентезійниці: дракон - є, академія - є, винахідлива героїня - є, пристрасть між професором та студенткою - є... Таак, що ще додати... Складні стосунки з сім'єю? Зв'язок з королевою? Таємне минуло? Все є! В новинці, яку я рада показати вам, мої любі.

АКАДЕМІЯ ШЛЯХЕТНИХ ДРАКОНІВ

Королева відправляє мене по обміну в Академію драконів. Як чудово там буде! Який досвід! Тьху на них! Не хочу я. Та батьки не лишають мені вибору, коли ставлять ультиматум: або Академія, або одружитися з якимось солдатом, якому батько пообіцяв мене в дружини.
Та хто б подумав, що той «гидкий» солдат зі шрамом на пів обличчя виявиться досить привабливим… І моїм викладачем?!

Книга - продовження Академії шляхетних чоловіків, тільки зараз це вже - дракони. Памʼятаєте, в кінці там наша Агата відправила в країну драконів Доларію по обміну? Ось, що з цього вийшло!

— Юна леді, якщо ти негайно не вийдеш, я розберу цю хатку по цеглинці!
Істеричний крик луною розлетівся будинком. Я глянула на вікно, що деренчало. Ще й випасти може. Тут і з ним було холодно, а без нього я і справді опинюся однією ногою в могилі. Або одразу двома.
— Доларіє, хай тобі грець, Марбет! Негайно відчини, паскудна дівчино!
О, почалися образи. Що далі — погрози? Шантаж? Якщо сама леді Роберта Марбет узялася за справу, то мені не позаздриш. Але двері я забарикадувала надійно.
На хвилину все стихло. Я підвелася і навшпиньки підійшла до вікна. Там, між трьома прибитими дощечками, була щілина завдовжки з долоню, заввишки з полуничку. Можна було непомітно виглянути й побачити почет, що стояв на ґанку.
А почет був колосальний — людей десять, не менше. Леді Марбет не прийшла б сюди сама! Вона стояла біля дверей і щось бідкалася, методично хитаючи головою. Потім характерно харкнула і сплюнула просто на поріг.
Та за що! Я ж із самого ранку його помила, щоби пилу не було! Я тут-таки скривила губи від образи, але викривати себе не поспішала.
— Неси таран, Джузеппе, виб’ємо до біса ці двері.
— Але, маледі…
Бідний Джузеппе. Він зблід до кольору першого снігу, губи посиніли, а очі заметушилися.
— Джузеппе, ти серйозно змушуєш мене повторювати двічі?! — почервоніли очі старої фурії.
Темні кучері на її скронях мало не ворушилися від кипучої люті всередині.
— Ларо! — він заплющив очі і протяжно так пискнув. — Ларо, будь ласка, відчини двері! Я ж руки переламаю, поки їх зламаю!
— Джузеппе, боже мій, звідки в пристойному домі Марбет беруться такі ідіоти, — потерла перенісся літня леді. — Одна поводиться як бовдурка, другий тремтить, наче осиковий листок. За які такі гріхи ви мені дісталися?!
Я піднесла губи до дірочки й умираючим голосом забелькотіла:
— Ви замкнули мене в будиночку без їжі та води, бабусю.
— Негайно відчиняй двері, а не бабусюй мені!
— Так силоньок немає, — схлипувала я, — ні каші, ні хліба, ні єдиної крихти не бачила цілий тиждень!
Що, звісно, було перебільшенням. 

Читати далі: booknet.ua/book/akademya-shlyahetnih-drakonv-b461864

Теги: #дракони #академія #викладач_і_студентка

Чекаю вас на сторінках нової історії!

Завжди ваша,
Олександра Метафор

Телеграм для обговорювань
ТікТок для відео
Інстаграм для всього