Зроби мені добре, або як писати еротичні сцени.

Коли до мене прийшла ідея книги “Зваблення як зброя”, я довго вагалась, починати писати її чи ні. До цього ніколи не писала еротику, але кортіло спробувати. Боялася, що не вийде, що буде відразливо чи недостатньо відверто. Та все ж сіла і почала писати, паралельно підглядаючи у інших авторів. Читала також поради інших про те, як писати “ці” сцени. Багато чого почерпнула для себе і намагалась використати у своєму творі. Тепер хочу поділитися висновками, які вдалось зробити. 

1. Першим ділом, що хочу сказати – не плутайте інтимні сцени і дешеве порно. Так, грань іноді буває дуже тонка, але вона є. Порно в словах переслідує лише одну ціль – усамітнитися десь у ванній кімнаті. Любовні ж сцени у любовному романі повинні розкривати героїв не гірше ніж будь-які інші сцени у творі.
2. Насолоджуйтесь тим, що пишете. Якщо любовна сцена навіть в автора викликає огиду, уявіть як буде читачам.
3. Як, власне, описувати процес? Наткнулась на гарне відео, де подані кілька видів опису:

• Метафоричний опис. Іноді за розсипом цих метафор можна навіть не зрозуміти, що читаєш любовну сцену. Точно не мій варіант, бо не вмію так завуальовано писати. Мені більше довподоби, коли речі називають своїми іменами.
• фізичний опис. Якщо ви не боїтеся конкретних слів - цей варіант ваш. Та не захоплюйтесь. Надмірність описів частин тіла та того як і куди вони рухаються може викликати не збудження, а зівоту. Не перетворюйте еротичну сцену на параграф підручника з анатомії. Чи гумореску, коли ви самі того підручника не читали. Основна ціль – передати задоволення від процесу. 
• емоціональний. Замість того, щоб зосередитись на діях, зверніть увагу на емоції, які відчувають герої під час занять коханням. Правда, як на мене, то слід володіти неабиякою вправністю, щоб розуміти всі відтінки почуттів та ще й добре їх передати. Постійно тримати в голові те, що відчуває кожен з героїв, як реагує на той чи інший дотик. Це досить складно. Та для ніжної романтичної історії саме воно!
• пів на пів. Як на мене, то це ідеальний варіант. Трохи описів того, що відбувається, трохи занурення у голову героїв щоб пояснити чому відбувається так, а не інакше. Іноді важко втримати баланс, чергуючи фізичні дії та реакцію на них, але результат того вартий!
• немає опису, все відбувається “за дверима”. Якщо ж відчуваєте, що не зможете гарно написати інтимну сцену, а по сюжету вона необхідна, то можна схитрувати. Показати як між героями пробігає іскра (поцілунком чи палкими обіймами), завести їх в порожню кімнату і зачинити за ними двері. А розповідь продовжити з того моменту, як задоволені та розтріпані герої вийдуть з тієї кімнати. Або ж взагалі на ранок.
• Було чи ні? Схоже до попереднього, але навіть більш невинно. Автор дає лише натяки, що можуть трактуватись по-різному. Читачеві залишається лише здогадуватись, було в героїв щось чи ні.

4. Поговоримо про сам процес. Ось кілька деталей, які допоможуть зробити опис глибшим та цікавішим.

• Не зосереджуватись на геніталіях. Руки можуть принести не менше задоволення. Він ніжно погладив її по спині чи торкнувся подушечкою великого пальця її губ. Вона ж може провести нігтями по його грудях аж до низу живота. Відчуття від дотиків можуть бути навіть більш збуджуючими за сам процес.
• Звуки. Як би там не було, а люди під час занять коханням стогнуть. А коли дуже добре то й звуки відповідні.
• Працюйте з одягом. Це може бути напівпрозорий мереживний пенюар, через який просвічується шкіра, сукня, що облягає вигини фігури. А напіврозстібнута чоловіча сорочка взагалі робить дива. Мокре від дощу вбрання також дуже збуджує уяву. Одяг - це як завіса, за яку хочеться заглянути. Під час самого процесу також про нього не забувайте. Він не може просто зникнути з тіла (хіба якщо ви пишете фентезі про мага) Пара повільно знімає його один з одного чи шматує в пориві пристрасті? А може терпіння не вистачило і вони зняли лише половину?
• Діалоги. Вони можуть як все зруйнувати, так і зробити сцену незабутньою. 
• Почуття мають відповідати діям. Думайте про це, коли пишете і нехай персонажі підтверджують свої наміри стосовно другої половини діями. Якщо це романтична сцена – більше погладжувань і ніжності. Якщо сцена пристрасна – нехай він зариється руками в її волосся, а вона, допустимо, помне його сідниці.
• Позиція – це важливо. Дайте читачам зрозуміти як все відбувається.

4.Таймінг. Інтимні сцени у творі мають бути вчасними. І доречним. Персонажі мають дійти до цього. Пережити напруження, усвідомити значимість своєї другої половини. Якщо ж це зв'язок на одну ніч, він також має бути доречним. Бажання скинути напругу, розслабитись чи, навпаки, пережити щось хвилююче. Опишіть чого прагнуть ваші герої і дайте їм це. Або ж ні. Але тоді жанр буде трохи іншим)

5. Не спішіть. Інтимність - це не лише проникнення. Дозвольте персонажам насолодитись прелюдією. Посмакувати деталі.

Хоч в мене зараз і полетять гнилі помідори, мушу сказати декілька слів про те як не варто писати.

• Примус. Коли один партнер не згідний з тим, що відбувається, це зовсім не еротично. Часто навіть буває, що автор приписує жертві збудження. Воно й зовсім виглядає неприродно. Як можна бути збудженою, коли якийсь амбал, хай навіть з кубиками на животі, притиснув тебе до стінки. І вже зовсім неприродно виглядає, коли жінка кричить “не займай мене”, а вже наступної миті тане в його руках. Насилля все одно залишається насиллям. Не треба його романтизувати. І не треба тут говорити про домінантних чоловіків. Це трохи інше.
• Невдало вжиті слова. Зайчики, котики, та інші зменшувально-пестливі слова. Всі ці сюсі-пусі однозначно вбивають еротичний настрій. Навпаки, грубі вирази типу “морда”, а не обличчя, чи “задниця” замість сідниці. Це звучить пошло і “здешевлює” книгу. Також сюди можна віднести недоречні метафори і порівняння від яких стає смішно. “Він стис її диньки і захотів дістатись до яблучка”, – хіба що ви пишете про Едемський сад. “Живіт скрутило так, наче я об’їлась оселедця і запила його молоком”, – замість пристрасті змушує мене думати про зовсім інше.
• Штампи. Заїжджені фрази, які давно вже всім набили оскомину на зубах. “Твердий як камінь”, “Нефритовий стержень”, “Свідомість розпалася на тисячі дрібних осколків”, “Гаряча як вогонь”. А ще соски, що стоять торчком, мурашки по тілу від дотику, ну і славнозвісні кубики.
• Описуючи позиції, автори інколи так захоплюються, що неможливо зрозуміти де чия нога чи рука. Краще уважно стежити за частинами тіла, щоб раптом не з’явилось зайвої.

Що ж, у мене все. Сподіваюся, блог стане комусь в нагоді. Якщо є зауваження чи доповнення, залишайте в коментарях.

А ще буду дуже рада, якщо підпишитесь на мою сторінку.

Аріка Сант