Каміла Дані, автопілот своє завдання виконав.

Ніяких особливих секретиків у мене немає. І з цього приводу мене огортає сум.

Зате у мене є не дуже гарна короткочасна пам'ять.

Тому зарані прошу вибачення, якщо пропущу деякі пункти або допишу щось не з опитування.

Так сталося, що мені довелося народитися жити, вчитися, брати шлюб працювати і ростити малечу в Києві.

Як так сталося, що цікавлюся літературою?

За першою освітою я філолог, тобто це задавнене хронічне захворювання. Тому довелося перечитати, вивчити й роздивитися, як воно зроблене,  все, що   міністерство освіти вважає взірцями світової та вітчизняної літератури, і навіть  багато з того, що міністерство не вважає за необхідне для вивчення.

За фахом довелося і продовжити освіту, і  попрацювати, але платять філологам  небагато (а може тоді платили, а зараз все змінилося).

На передостанньому курсі у мене уже була сім'я, а на останньому - дитинка.

Тому самі розумієте - особливого вибору не залишилося. Спочатку довелося взяти паралельну роботу, потім  відмовитися від того, що не дає можливості сім'ї жити  без вираховування кожної гривні.

Коли можна було сказати: "О, почалося"?

Мати згадує, що вигадувати історії її талановита дитина почала раніше. ніж говорити, а плавати - раніше ніж ходити. Перевірити не можу, тому краще повірю.

З гороскопами я тілець і бик, що б це не означало,  але кажуть люди, ніби таки  означає :)

Читаю й сприймаю прочитане й почуте досить швидко. Наприклад знану соціологиню К. Шульман багато хто вмовляє говорити не так швидко, а для мене це нормальний темп. Те ж саме з читанням.

Що там ще було в старому кіно?

-Не істинний арієць. Хоч наші предки-аріїї можуть зараз образитись, але ніт. Нічого в мені немає від білявої бестії.

-Характер нордичний (сподіваюся, що це означає щось позитивне).

-Прекрасний сім'янин (сам себе не похвалиш - весь день ходиш, як опльований).

Ексклюзивно для мешканців Букнету, тобто для вас,  є  історія мого шлюбу. Брати приклад не раджу, але й не відраджую.

Уявіть собі - ніч, вулиця, ліхтар. Навіть аптека неподалік, чергова,тому відчинена.

Молода пара купила там пластир, бо дівчина хотіла випендритися й взула на побачення нові туфлі на шпильках.

І навіть пластир не допомагає, іти дівчина не може. Та до її дому вже недалеко.

Доводиться хлопцеві нести її на плечах.

Дівчина сердиться і запевняє. що все через те, що хлопець щось там не те  зробив чи сказав, от її мама казала, що....

Хлопець  теж бурчить щось про те, що дехто міг би мозком скористуватися і все таке.

Ну нормальна така сварка, зараз  дівчина тими туфлями настукає хлопця по дурній макітрі й гордо піде одна босоніж прохідними дворами.

"Ех, жалко пацанчика", як той казав.

І тут з балкона, під яким повільно й сумно проходить видатний представник легіону "Всі мужики козли" з  нещасною босоногою дівчиною на плечах, долинає гучне зітхання.

-Диви Мишо, яка любов - промовляє глибокий альт.

-Ох ти ж йо - відповідає прокуреним голосом Миша.

Це був вирок, що не підлягає оскарженню.  Прийшлось ставити батьків перед фактом і скликати гостей на весілля.

Оце, мабуть, мій найбільший секрет, йгого ніхто, крім нас двох не знав, а тепер знають всі.

І є ще один секрет для тих, хто сам собі варить каву.

Ніколи - я благаю вас - ніколи не кидайте в кавник чи джезву нічого, крім кави, допоки кава не звариться. Ні кардамону, ні цинамону, ні перцю, ні шоколаду - ні-чо-го.

А як вже пінка три рази підніметься, тоді додавайте що собі хочете - на кінчику ножа.

Отакий мій секрет з секретів.  Був. Тепер ви теж в курсі.

А не секрет, що у мене є хобі - чистокровні собаки. Це зовсім окрема частина всього мого життя і життя моєї сім'ї. Але це занадто вузькоспеціальна й не цікава тим,  хто не двіжує у кінології тема. Тому замнемо.

І ще не секрет. що я дуже сумуватиму за нашою малечею, що ми своїми руками відправляємо вчитися за кордон, тому що самі розумієте, як з цим  у нас дома справи. 

А! Це не можна пропустити. Тут багато хто пише, як рідні їх підтримують або ні на шляху красного письменства.

Мої ніяк. Вони звикли, що час від часу я міняю уподобання (крім сім'ї й собак, ага) або додаю нові, але загалом  худліт їх не цікавить.

У батьків непогана бібліотека, та мати давно всім заборонила купувати нові книги. 

І вона права - нащо занапащати ліси заради того ж самого задоволення, що його можна отримати від чигання електронних книг.

Сюди, тобто на Букнет, мене привів конкурс "Кохання не купити". І одна сумна подія, через яку мені тепер нікому розповідати історії усно.

Відтоді я тут. І тут гарно, люди привітні й все напрочуд цікаво.

Правда мати нашої малечі сказала, що  що ноги їх тут не буде ніколи й повік, але це не точно.

Тепер практично все знаєте про мене, хоч ні про що й не питали.

Це Все Каміла - вона запросила мене до цього флешмобу, тому треба було написати блог.

Ну й от, пишу :)

При цьому зостаюся при своєму переконанні: авторів краще можна взнати з їх книг.

Мої тут.