Привіт, мої дорогі читачі та колеги!

Я до вас з прекрасною новиною. Сьогодні стартувала нова книга у співавторстві з моєю неймовірно талановитою колегою. Вчора було декілька припущень на запитання, хто ж вона. Вдячна усім за ваші відгуки, побажання та похвалу. Це неймовірно мотивує та надихає на нові звершення.

Окрема подяка за ваші здогади. Найближчою до істини стала Каміла Дані. Бо мій співавтор –  Кристина Асецька. Ми з нею дуже різні насправді, але гарно спрацювалися та доповнили одна одну.

Книга вже на сайті, тому щиро запрошуємо вас до її прочитання та занурення в нову історію разом з нами. Дуже хвилюємося, бо такий досвід перший, тому з нетерпінням чекаємо на вашу підтримку та відгуки. Перейти до книги "ВИКРАДАЧ"

Ловіть смачний шматочок першої глави книги «Викрадач»

Він нахилився, легким неквапливим рухом провів тильною стороною долоні по темному довгому волоссю. Уляна, немов кішка, сама горнулася та насолоджувалася цими м’якими та ласкавими дотиками. Чоловік наблизився на небезпечно близьку відстань, поклав руку на шию, легенько притягуючи її за потилицю, а тоді прошепотів їй у губи:

-  Не можу нічого зі собою вдіяти, ти заворожила мене. Хочеться постійно доторкатися до тебе, піклуватися та захищати.

Уляна не дихала, тремтіла, ноги підкошувалися. Відчувала небезпеку, але разом з тим спрагу до невідомого, бажаного, жаданого. Вона не відводила очі від небесного погляду, і дозволила полонити разом з тілом свою душу та серце. І він не стримався, поцілував. Спочатку ніжно, неквапливо, щоб не сполохнути. Не побачивши спротиву, цілував вимогливіше та наполегливіше, вдихаючи неймовірний аромат дівчини. Дотики та обійми були точними, але в той самий час делікатними, наче Уляна найдорожче, що в нього є.

Врешті відірвавшись від солодких губ, пригорнув до себе, важко дихаючи, та прошепотів біля вуха:

-  Не боїшся мене?

- А ти хочеш, щоб боялася? – Уляна запитала пошепки.