Привітики усім... Нова глава уже на сайті! Запрошую до прочитання. 

_______________________________________________________________________________________

Невже я докотилась, до такого, що зрадила своєму коханому чоловіку? Безсоромно та безжально, а тепер ще й дітей від нього не хочу. 

Коли я стала такою? 

Втратила розум, безсоромниця!

Адже колись я так кохала Едіка. То що тепер? Що змінилось? 

Це все той паскудник. Спокусник, блін! 

Я почала бити кулаками воду. Впадати в істерику. Хапалася за волосся, обличчя. Ледь не роздирала собі тіло нігтями. 

«Збожеволіла! Остаточно втратила глузд. Ти божевільна, Амеліє! І доказом є твоя зрада і не тільки!» 

Пів години я мучилась зі своїми думками. Впадала в щось негативне, невідоме. 

Вилізла з ванної, підійшла до дзеркала та роздивлялась своє красиве відображення, яке ненавиділа, як тільки мені виповнилось п'ятнадцять. 

Для інших ця врода, може, і прекрасна, але для мене вона стала огидною ще тоді, коли мене ледь не згвалтували через це дитяче красиве личко. 

— Ненавиджу! — я взяла найближчу вазу з квітами та розбила її об дзеркало, зі всією злістю, яка застигла у мене на обличчі. 

Скло посипалося до моїх ніг. Брязкання та гуркіт ехом розлетівся по ванній кімнаті. 

Я почула, як зарухалась ручка. Певно, Едік почув шум і зараз рветься до мене. 

В голові, лише одне: «Що робити?»

_______________________________________________________________________________________

Хто ще не почав читати. Запрошую. до прочитання. 

З любов'ю! Ваша Марі)))))))