Привіт мої любі! Хочу повідомити, що до своїх планів. І порадувати вас. Так, як ви довго цього чекали. 

Вже скоро на сайті з'явиться моя нова книга, яка є продовженням історій "Мій бос. Лише тимчасово" та "Бос тут жінка!".  Ви дуже чекали і ось повідомляю, що вже за кілька днів ваші очікування таки будуть не марними. Зустрічайте анотацію до книги:

Маріана опинилася в чужому місті. З чужим, як їй тоді здавалося чоловіком. Олексій, не змусив себе довго чекати та вирішив скористатись втратою пам'яті коханої. Вона забула про все. Девід, донька, батьки. Все стало для неї чужим та незвіданим. Чи зможе Маріанна згадати хто вона? Згадати свого коханого та їхню спільну дитину? Щей на кону її чекає друга приголомшлива новина. Вагітна!? Ні... Не може бути. Що ж виявиться для неї правдою?І чи вдасться Девіду віднайти свою кохану та повернути у свій світ, свого журналу? 

Вже зовсім скоро... Лише кілька днів. На честь свята. Мого з чоловіком свята. Хочу написати вам цю історію кохання. Одразу повідомляю, що історія буде виснажливою, пристрасною, ніжною та з щасливим кінцем. Заключна книга історії кохання. 

А тепер про ще одну мою книгу, яка вже на сайті. Але я ще про неї не писала. Так, як уже скоро дві мої книги підходять до кінця. Вирішила вас трішки побалувати і себе за одно. Знаю, що буде тяжко, але сподіваюсь, що ви пройдете цей шлях разом зі мною. І так...

Майже одружена, але це не завадило мені стрибнути в гречку. Не завадило впасти у прірву, сірих туманних, очей незнайомця. Обличчя, якого я так і не побачила.  Віддатися йому цілком і повністю. Маска! Його маска, яка приховувала його особу. І ось тепер я йду під вінець, а в моїй голові думки, про незнайомого мені чоловіка. Я навіть не бачила його обличчя, але закохалася в сірі очі, які тепер бачу уві сні. Чи зможу я вийти заміж, після тієї ночі? Чи зможу віддаватися чоловіку, якого більше не люблю? Або знайду ті сірі очі, які так палко жду? 

Приємного всім дня. Сподіваюсь ви оцінене мої старання. З любов'ю та з усією повагою...