Коли героїні дали не таке ім’я

Не секрет, що вдало вибране ім’я головних героїв – половина успіху книги. Про це я недавно згадувала тут:   "Ім'я для героїні та героя"

А зараз хочу розповісти історію не про вигадану героїню, а про справжню принцесу, яка через невдало вибране ім’я не стала королевою Франції.

Її звали Уррака. Іспанською мовою «urraca» значить – «сорока». Ім’я, на перший погляд, дивне. Але чом би й ні? Якщо існують Леви (Лео, Леони, Леоніди) та Вовки (Вольфи, Вольфганги, Вуки), то чому б не бути Сорокам? Різниця, все ж, існує. Бо леви та вовки – то тварини сильні та благородні, а сорока – пташка, від якої ніякої користі. Тільки верещить під вікнами так різко, що хоч вуха затуляй!

А ось іспанцям чомусь подобаються сороки. І у Середні віки ім’я Уррака було не просто популярним, а вважалося настільки вишуканим та благородним, що давалося лише дівчатам з королівської сім’ї.

Уррака, про яку я хочу розповісти, була донькою короля Кастилії Альфонсо VIII та Елеонори Англійської (або Плантагенет). Мати Елеонори – знаменита жінка Середньовіччя Елеонора Аквітанська, володарка Лангедоку, покровителька трубадурів та їх муза, у двох шлюбах – королева спочатку Франції, а потім Англії, мати знаменитого Річарда Левове Серце та ще багато чого.

Елеонорі Аквітанській ніколи не сиділося на місці. То вона їхала у Хрестовий похід; то без жалю покинула першого чоловіка короля Франції, щоб одружитися з майбутнім королем Англії; то втручалася у політику, за що другий чоловік запроторив її на довгих шістнадцять років у неприступний замок... Улюблений синок Річард, коли став королем, випустив матінку і вона поїхала до Іспанії, щоб подивитися, як там живе її донька, теж Елеонора (або, як її звали у Іспанії – Леонор). А головне – вона не бажала втрачати той великий вплив на європейську політику, який мала у минулі роки. Бабуся вирішила зробити королевою Франції одну зі своїх онучок.

Надгробок Елеонори Аквітанської. Культурна жінка, вона читала навіть у могилі!

Вона домовилася про шлюб майбутнього Людовіка VIII з однією з кастильських принцес. У короля Альфонсо і Елеонори Англійської було декілька дочок, які за віком підходили спадкоємцю французського трону. Коли прибули посланці (а з ними – і сама славетна бабуся Елеонора Аквітанська), їм показали двох дівчат: Урраку, якій виповнилося 14 років, і 12-річну Бланку.

Уррака надзвичайно сподобалася послам. Вона якраз починала розквітати, на відміну від молодшої сестри. До речі, нареченому було лише 13. Зараз це здається дивним, але тоді королівські шлюби укладалися занадто рано, бо це ж не просто шлюб, а договір про дружбу між двома країнами!

Посли, що думали про майбутнє щастя принца, вирішили вибрати старшу саме через красу. Але втрутилася бабуся Елеонора.

  - Як звати дівчинку? – запитала вона.

Їй відповіли:

  - Уррака.

  - Що? – здивувалася бабця. – Як вам взагалі прийшло у голову дати дитині таке чудернацьке ім’я? Королева Сорока! Французи неодмінно будуть реготати з неї. Знаю я тих язикатих... Як звати молодшу?

    - Бланка.

Елеонора Аквітанська полегшено зітхнула. Це було пристойне ім’я, яке означало «біла».   

  - Ну, ось вона і буде королевою Франції. – вирішила бабуся.

І посланці були змушені погодитися з нею.

Звісно, Уррака теж згодом вийшла заміж, за короля Португалії. Там її ім’я не здавалося дивним. Вона прожила не дуже довге (34 роки), відносно спокійне і непомітне життя.

Ось вона, гарненька і скромна донья Уррака на генеалогічному дереві королів Португалії.

Зате її сестра Бланка Кастильська стала однією з найвідоміших середньовічних королев Франції. Її життя було яскравим та бурхливим. А її син, король Людовик ІХ, став святим...

А це Бланка, могутня королева Франції і мати святого.

І вона ж на алеї королев, у Люксембурському саді у Парижі.

А все могло б скластися навпаки!

Ось так ім’я впливає на долю.

_______

Ну, і користуючись нагодою, запрошую усіх бажаючих до прочитання моєї нової, «іспанської», книги "Хлопчик із Толедо". Це – історичний детектив, дія якого розгортається у 1480 році.

Середньовічна Іспанія – мальовничий світ, у якому християнство переплелося з мусульманством та іудаїзмом. Там вирують пристрасті, кохання, та інтриги. І все це – у тіні Святої Інквізиції.

У Толедо, якраз під час королівського візиту, знаходять тіло вбитого хлопчика. Жителі міста приголомшені жорстоким вбивством. Деякі високопоставлені члени ордену Домініканців вирішують оголосити вбитого святим мучеником – з політичних та релігійних причин. Але згодом виявляється, що важко зліпити святого з пустотливого дванадцятирічного бешкетника.

Втім, не важливо, ким був хлопчик, – бешкетником  чи святим. Його вбивцю треба знайти і покарати. І домініканський чернець, фрай Алонсо де Мендоса, береться за розслідування заплутаної справи.