Одна вендета на двох

Одна вендета на двох

Ця історія привернула мою увагу перш за все тому, що нечасто на букнеті зустрінеш співавторство між хлопцем і дівчиною....)) Любовна лінія, яку вони буквально розіграли між собою в книзі, хімія між їхніми персонажами відчувається ще з флешфорварду — першого розділу, який по суті є «зазиранням» в майбутнє героїв, момент кульмінації.

Влада і Тарас пишуть в різних жанрах і різних стилях, тому було особливо цікаво подивитися на те, що з цього вийде.

Як автор детективів, трилерів, містики і жахів впорається з любовною лінією роману, де один з жанрів СЛР? Як він пропише романтичні моменти? Ось вам відповідь... Цитатою. Сцена, написана Тарасом Мельником:

— Твоя вендета не настільки кровна, як моя. Він убив мого батька.

Я дивився їй у спину, не відводячи погляду. Вона раптово обернулася і відповіла.

— Та що ти знаєш про моє життя? Я цілий рік жила з покидьком, який бив мене і знущався. Навіть підсипав щось в напій або їжу, щоб позбутися дитини. Клятий виродок боявся втратити гроші, — її гнів міг запалити повітря. — Тому я здам його ворогам, а собі візьму грошей тільки на нове життя…

На останніх словах її гнів почав змінюватися на інші емоції. Очі швидко наповнилися сльозами, котрі стікали вниз по щоках, знищуючи залишки макіяжу.

— Він убив мого сина, нашого сина. Я хотіла померти, але вирішила жити. З грошима за цю інформацію я легко зможу знайти собі місце у світі.

Я подивився на неї, не знаючи якими словами відповісти.

— Вибач. Я не знав… Тільки читав щось... Не знав про дитину...

Вона не припиняла плакати, тому я відчував, що повинен щось зробити. Провівши долонею вцілілої руки по її щоці, я витер сльози, а тоді наблизився та поцілував. Поцілунок вийшов не найкращим, однак Аня не противилася йому. Ми більше не промовили жодного слова, обмежуючись тільки діями…

Як авторка СЛР впорається з динамічною частиною роману, такою як описи погонь, відпирання замків відмичками, надання першої допомоги при кульовому пораненні? І тут дам цитату з частини, написаної Владою.

Сіла за руль, зняла захист під ним, потім відкрила і зняла контактну групу, щоб побачити дроти і переставити їх так, щоб машина завелась. 

Для цього треба було замкнути лівий нижній і правий верхній дроти, на цій тачці це були червоний тонкий і червоно-чорний потовше. Потім лишалося тільки замкнути систему шматочком дрота, який би торкався різними кінцями лівого нижнього і правого верхнього отворів.

Як тільки я послідовно проробила всі ці дії, машина завелась. Так, чого тільки не навчишся заради того, щоб зробити крутий репортаж. Відмикати тачки я навчилася ще для своїх журналістських розслідувань, а от заводити... заводити довелось навчитися вже в той період, коли між мною та Едіком були «відносини».  Кохання також надихало мене дивувати його, тримати "в тонусі", щоб не набриднути, а комплекс відмінниці змушував навчатися всьому ґрунтовно і якісно. Хоча, після всього пережитого я маю радіти, що хоча б щось вмію, і можу хоч так витягнути себе з цієї ситуації. 

Не треба розраховувати на інших, я і сама впораюсь. Більше я не хочу нікому довіряти, це надто небезпечно. І нехай поруч з Сергієм було так добре, тепло і спокійно, більше я все одно не зможу покохати.  Я все зробила правильно і так йому точно буде краще. Зітхнувши, я натиснула на газ і вивела тачку з двору на дорогу. Я тримала шлях до старого приміського будинка Едіка, бо там цей покидьок точно не буде мене шукати... Вже звідти планувала вийти на замовника, домовитись про зустріч, продати флешку, відправити половину грошей Сергію і нарешті стати вільною...

А ще додам анотацію:

ЧИТАТИ КНИГУ ТУТ

Рекомендую до прочитання всім, хто любить гостросюжетні історії, які не дадуть сумувати... 

Приємного читання, мої милі)))))

Ваша Юліанна))))